1. Було оголошено…
Було всього вісім годин ранку, а Велике Місто гуло й гомоніло, наче й не спало. В унісон пастирливо-упертих голосів фабричних та заводських гудків, пронизливо верещали свистки автомобилів і, як горох, сипались на міський брук незлічені удари кінських копит. Захлинаючись, широкою луною роскочувався гомін людських голосів, які ні на одну хвилину не хотіли поступитися перед голосами бездушних машин та автоматів...
Це було тоді, як було Різдво... Сумне Різдво на холодній чужині, де мріявся спокій і снилося рідне село. Пригадую, як вечірня біла мла снувалася в лісі і білими намітками обгортала високі стрункі ялини і сосни. Небо вгорі було таке темно-синє, глибоке і таємниче, як безодня, з якої так привітно і так ласкаво всміхалися далекі зорі. Навколо в лісі панувала молитовна тиша, а легенький шепіт змерзлих віт нагадував тихий шепіт уст молящих під час "херувимської" в сільській церкві...
Читати повністю →