Новела
Переклад: Ганна Пашко
Вечір танців закінчився. Коли ми провели панночок додому й повернулися назад, на слюсарні висе вибило пів на шосту ранку. Крізь горішні шибки великих, запнених занавісками вікон видно було клапоть темно-синього неба з трьома-чотирма блідими зірочками і чорним обрисом комина на черепичному даху.
Ми вп'ятьох сіли біля довгого столу...
Новела
Переклад: Ганна Пашко
Чи були ви коли в місті Лановому? Ні? То ви не знаєте пані Рафікової. О, це особа виняткова.
Дозвольте познайомити вас із нею.
Пані Рафікова має вісімдесят два кілограми ваги. Обличчя в неї усміхнене, червоне, кругле, з трьома підборіддями — як не лусне. Поглянути на неї спереду, то здається, ніби це копиця конюшини. На вершечку — вузька, а що нижче, то грубша, без талії...
Новела
Переклад: Ганна Пашко
Усі ви під пантофлею, панове. Даремно приховуєте це. І випили б ви, й посиділи б, і подискутували б. Так добре сидіти, пити й дискутувати, але стрілка годинника рухається. І ота стрілка не безневинна: з нею рухається, страхає, погрожує жіноча рука. Отож-бо.
Чи пам'ятаєте Явора, трактирника? Ви не пам'ятаєте. А я його повік не забуду. Він у мене перед очима. Велетень. Широкий, огрядний, високий...