Літературна енциклопедія

Словесно-музичний твір ліричного або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу.

Ініціатором створення і головою "Плугу" був С. Пилипенко, його активними членами — А. Головко, А. Панів, І. Сенченко, Г. Епік, І. Кириленко, О. Копиленко, Д. Гуменна, П. Панч, І. Шевченко, В. Гжицький, П. Усенко та інші.

З квітня 1922р. плужани ухвалили "Платформу ідеологічну і художню", де наголошували, що "революційно-селянська творчість плужан має бути скерована насамперед на організацію свідомості широких селянських мас і сільської інтелігенції в дусі пролетарської революції"...

Епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість — "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка).

1. Один із трьох літературних родів, поряд з епосом і драмою. 2. Невеликий художній твір у віршах. 3. Інколи цим поняттям означають віршовані твори певного автора, нації чи епохи.

Переважно невеликий за розміром літературний твір, написаний прозою, але своїй звучанням близький до вірша завдяки великій емоційності, ліризму і своєрідній ритмічності мови. Широко відомі вірші в прозі І. Тургенєва ("Как хороши, как свежи были розы", "Порог", "Воробей" та ін.). Виступали також у цьому жанрі Дніпрова Чайка (цикл "Морські малюнки"), М. Черемшина, О. Кобилянська, В. Стефаник та ін. З використанням особливостей вірша в прозі написані розмови квітів у казці для дітей Л...

Ліро-епічний віршований твір, у якому зображені значні події і яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується розкриттям авторських переживань і роздумів.

Вивчення художньої форми фольклорного чи літературного твору, тобто особливості його побудови, або композиції, художніх засобів, віршування тощо.

Рівномірне чергування однорідних мовних одиниць, які називаються ритмічними одиницями. Найменша одиниця поетичного ритму склад, головна вірш (тобто рядок).

Це група віршів, що об'єднані однією темою, настроєм, місцем або часом написання.

Розмова, в якій одночасно бере участь багато людей; злива реплік, вигуків,, зауважень, що подаються в художньому творі без вказівки тих персонажів, яким вони належать. За допомогою багатоголосся письменники передають настрій різних людей у масових сценах.