Літературна енциклопедія

У силабо-тонічному віршуванні — трискладова стопа з наголосом на першому складі.

Напрям, назва якого в перекладі означає занепадництво. Літературознавець В. Щурат (той самий, який назвав збірку І. Франка "Зів'яле листя" декадентською і якому Франко відповів своїм віршем-запереченням "Декадент") трактував декаданс як темне натхнення, як неясну, затемнену нічну красу, а поета-декадента як людину, яка здатна пережити самостійну, "безпредметну" тугу і піднятися "в ідеалу світ", занедбавши так звану громадянську тему, і суспільні: проблеми...

Слова, характерні для мовлення жителів певної місцевості. Вживаються в художніх творах для мовної характеристики персонажів, для створення місцевого колориту.

Розмова двох чи кількох дійових осіб.

1. Один з основних родів художньої літератури, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дії самих персонажів. 2. Один із жанрів драматичного роду, поряд з комедією, трагедією, це п'єса соціального чи побутового характеру з гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі.

Літературній твір, побудований на основі вчинків персонажів та їхніх висловлювань, дія в якому показана в діалогах, монологах, полілогах героїв безпосередньо перед глядачами (або читачами) у теперішньому часі.

Письменник, який створює драматичні твори для постановки на сцені.

Великий пісенно-розповідний (ліро-епічний) твір переважно героїчного змісту.

Жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст.