Літературна енциклопедія

Розмова, в якій одночасно бере участь багато людей; злива реплік, вигуків,, зауважень, що подаються в художньому творі без вказівки тих персонажів, яким вони належать. За допомогою багатоголосся письменники передають настрій різних людей у масових сценах.

Одна з фігур поетичної мови, яка полягає у повторенні однакових сполучників. Цим письменник досягає уповільнення розповіді, більшого її розчленування і разом з тим посилює відчуття зв’язку між словами чи групами слів, що з’єднані сполучниками. Іноді багатосполучниковість — засіб посилення ліричності й наспівності або показу роздумів автора.

Приклад:

Усе одбивається в пісні, як в морі,

Рожева зоря й червона кров,

І темна ненависть, і ясна любов,

І промінь пожару, і місяць, і зорі.

Та пісня, як море, і стогне, й рида, —

І барвами грає,

І скелі зриває,

як чиста прозора вода.

(Леся Українка).

Народні співці, музиканти, поети і розповідачі епосу в Туркменії та Узбекистані. Свої пісні вони виконують у супроводі гри на дутарі — музичному інструменті з двома струнами. Великі епічні твори — дастани (своєрідні поеми, сказання) — вони виконували, чергуючи розповідь і спів. В дореволюційний час, в умовах майже повної неписьменності народних мас Середньої Азії, бахші відігравали велику культурну роль як збирачі, творці й виконавці фольклорних творів, як виразники прагнень трудящих.

Невеличке, здебільшого віршоване повчально-сатиричне чи гумористичне оповідання алегоричного змісту, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин і речей, або зведене до простих чи умовних стосунків. В основі байки — дуже стисла розповідь про якусь особу чи подію, що з неї випливає певний повчальний висновок. Іноді цей висновок само собою зрозумілий, а часто автор подає мораль в афористичній формі на початку чи в кінці байки. Наприклад, Л...

(від іт. ballare — танцювати)

Первісно танцювальна чи хороводна народна пісня. Пізніше баладами стали називати невеликі віршові ліро-епічні твори з казково-фантастичним чи історично-легендарним сюжетом і героїчним змістом.

Як літературний жанр балада виникла в середньовіччі на матеріалі усної народної творчості, що відображала давні вірування людини в надприродні сили, дивні перетворення тощо. В баладах часто йшла мова про овіяні легендами видатні історичні події і героїв, захисників країни, оборонців трудящих та ін...

Слово чи зворот, запозичений з іншої мови. В залежності від того, з якої мови взято ці слова чи звороти, розрізняють полонізми (з польської мови), галицизми (з французької мови), германізми (з германських мов), латинізми (з латинської мови) і т. д.

Іноді у письменників варваризми служать допоміжним засобом для характеристики персонажів і вводяться у їх мову з метою індивідуалізації. Так, Т...

(від кельт. bard — співець)

Мандрівний народний співець у кельтських племен; пізніше (в середньовіччі) — професійний поет в Ірландії, Шотландії і Уельсі. В минулому столітті в Росії і на Україні слово "бард" вживалося в загальному значенні.— поет, народний співець. Є. Гребінка, наприклад, у вірші "Украинский бард" розповідає про народного співця-бандуриста, про його пісні, про любов до нього народу.

Напрям у мистецтві та літературі XVII—XVIII ст., який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу...

Народні співці, музиканти, поети і розповідачі епосу в Туркменії та Узбекистані. Свої пісні вони виконують у супроводі гри на дутарі — музичному інструменті з двома струнами. Великі епічні твори — дастани (своєрідні поеми, сказання) — вони виконували, чергуючи розповідь і спів. В дореволюційний час, в умовах майже повної неписьменності народних мас Середньої Азії, бахші відігравали велику культурну роль як збирачі, творці й виконавці фольклорних творів, як виразники прагнень трудящих.

Легендарний співець часів Київської Русі, творець патріотичних пісень. Уперше згадується в "Слові о полку Ігоревім". Невідомий автор цієї найвеличнішої пам’ятки літератури древньої Русі кілька разів звертається до Бояна, називає його "віщим" співцем, "соловейком старих часів", наводить уривки його пісень, говорить, що коли той клав свої віщі персти на живі струни, вони самі князям славу рокотали. Пісні Бояна надихали військо у поході, запалювали у воїнів жадобу слави і мужність. Пізніше слово Б о я н стало вживатися у значенні: видатний поет, народний співець.