Літературна енциклопедія

(від гр. idea — ідея, принцип)

Найвища досконалість у якомусь відношенні; кінцева мета прагнень, діяльності й боротьби людей. Говоримо про ідеал громадського життя, ідеал людського щастя, Ідеал героїзму, ідеал краси, ідеал сім’ї і т. д. Письменник творить, маючи перед собою певний естетичний ідеал, тісно пов’язаний з громадським і моральним прагненням певних класів.

Зображення героя чи явища в прикрашеному вигляді, приховування темних сторін дійсності.

Основна, визначальна риса справжньої літератури, що виявляється у висоті політичного та естетичного ідеалу, який вона ставить перед читачами, у мідних зв’язках з народом, у захисті й пропаганді передових поглядів своєї епохи. Ідейністьтворів залежить від того, який світогляд автора, як засвоїв він передові ідеї, наскільки досконало знає закони суспільного розвитку, як міцно зв’язаний з народними масами і як глибоко виражає їх корінні інтереси та прагнення...

Ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи й художні засоби твору.

Емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора.

Це та основна думка про зображені у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядковано всі картини й образи. У талановитому творі вся система образів, навіть окремі художні деталі підкорені розкриттю ідеї, створенню у читача певного ставлення — ствердження чи заперечення — до зображеного...

Різновид буколіки; невеликий, переважно віршовий, твір, в якому поетизується сільське життя (наприклад, "Садок вишневий коло хати" Т. Шевченка).

Вірш, у якому в прикрашеному вигляді змальовувалося безтурботне й щасливе життя простих людей — пастухів, селян, рибаків — на фоні чарівної природи.

(від гр. idioma — своєрідний вираз)

Властивий тільки певній мові зворот чи вираз, який дослівно не можна перекласти на іншу мову. Значення ідіоми безпосередньо не зв’язане із значенням тих слів, з яких вона складається. В українській мові ідіомами є такі вирази: впіймати облизня, дати гарбуза, накивати п’ятами, взяти в шори, накрити мокрим рядном та ін.

Так у давнину називали своєрідні рукописні хрестоматії, в які входили уривки з різних творів, висловлювань тощо. Широко відомі, наприклад, "Ізборники Святослава", що в 1073 і 1076 pp. були складені для князя Святослава Ярославича із різних церковних творів, притч, загадок, повчань, статей з логіки, граматики тощо.

(від гр. isos — рівний і metron — міра)

Рівномірність, характерна для силабо-тонічної системи віршування і побудована на однаковій кількості стоп у віршових рядках. Коли кажуть, що вірш написаний чотиристопним ямбом, це значить, що в кожному рядку цього вірша чотири стопи (ямби), що він ізометричний, на відміну від вольного вірша, в різних рядках якого буває різна кількість ямбів і який називають гетерометричним.

(від гр. isos — рівний і лат. syllaba — склад)

Рівноскладовість, поділ вірша на ритмічні одиниці, рівні між собою за кількістю складів (див. силабічне віршування, яке й побудоване на принципі ізосилабізму).