Багатосполучниковість, або Полісиндетон
Одна з фігур поетичної мови, яка полягає у повторенні однакових сполучників. Цим письменник досягає уповільнення розповіді, більшого її розчленування і разом з тим посилює відчуття зв’язку між словами чи групами слів, що з’єднані сполучниками. Іноді багатосполучниковість — засіб посилення ліричності й наспівності або показу роздумів автора.
Приклад:
Усе одбивається в пісні, як в морі,
Рожева зоря й червона кров,
І темна ненависть, і ясна любов,
І промінь пожару, і місяць, і зорі.
Та пісня, як море, і стогне, й рида, —
І барвами грає,
І скелі зриває,
як чиста прозора вода.
(Леся Українка).