Кобилянська Ольга — Людина

Природа щедро обдарувала доньок пані радникової. І вона сама навчала дочок того, що, на її думку, їм буде потрібно в житті. Вивчали французьку мову й музику. Крім того, вони в майбутньому повинні бути добрими ґаздинями, і про це невпинно турбувалася мати, навчаючи їх хазяйнувати. Мати не належала до тих жінок, що спокійно дивляться на доньок, які беруть до рук книги й на читання безбожних любовних дурниць або інших пустих справ витрачають час...

Для родини Ляуфлерів єдиним виходом із вкрай скрутного становища, в яке потрапила сім'я, було вигідне заміжжя Олени. Але Олена категорично відмовляється виходити заміж. Лікареві, який береться її умовити, вона пояснює, що того, хто збирається їй освідчитись, вона не любить. Їхні погляди на життя розходяться, примусити себе полюбити його вона не зможе і не має сил його й себе обдурювати, а подружнє життя без любові — це, на її думку, брудні стосунки...

Пан лісовий радник свого сина Германа любив несказанно, навіть обожнював: "Се буде гординя мого життя, світило цілої родини, се чоловік будучини!" — говорив він часто дружині й добрим знайомим. Пані радникова вірила віщуванням свого чоловіка й сама не раз бачила у мріях свого сина то лісовим радником, то поважним лікарем, а то й надвірним радником, бачила, як він їздив в елегантній колясці, біля нього багата жінка, з ним товаришують поважні особи.

Але син не виправдав надій батьків...