Свої почуття Олена тримала в секреті, ніхто не знав і про заручини. Та після смерті Лієвича Олена страждала від безсоння і гарячки, тому їй потрібна була допомога лікаря. Дівчина не могла сподіватися, що він не дотримається лікарської етики і розповість усе її батькові. Після смерті коханого Олена дуже страждала, але поглядів своїх не змінила. Навіть коли батько проклинає її за відмову К., вона говорить: "Ваші слова, тату, мене не болять... Вам і не слід інакше говорити, лиш так, як дух, котрий вас дотепер провадив, вами володів, вам і велить говорити. На мене не має він ні впливу ніякого, ні сили". На мою думку, ці зміни в поведінці Олени позитивні, бо вона не ламається, твердо відстоює свою думку, навіть вирішує знайти роботу, щоб мати на що жити.
У повісті багато разів обігрується слово "людина": і як здатність кожного на помилки, і як слабкість людського роду, і як поняття гідності та честі.