Олена виглядала білою вороною, бо завжди жила своїм розумом. Всупереч здоровому глузду вона відмовила завидному женихові, і цього пан радник не тільки зрозуміти, а й пробачити не міг. Така позиція дівчини – нечувана річ для всього "вищого" світу, зрештою, чи вона, молода, має право вирішувати свою долю? Батько говорив, що люди побираються і прекрасно живуть без любові. Мамині зауваження Олена вислуховувала, але робила по-своєму. Насправді дівчина не порушувала правила моралі, вона лише випереджала час своїми поглядами, адже тоді мало хто з дівчат і жінок задумувався про рівноправ'я обох статей, можливості для розвитку, здобуття освіти. Жінок влаштовувало їхнє становище, роль господині і матері. Олена ж піднімала ці питання, говорила про це в товаристві, багато читала, не боялася відмовитися від шлюбу з К., хоч батько сварив і погрожував їй. Отже, не поводилася як панночка, що кориться волі батьків і живе в світі, обмеженому для можливостей жінки.