Сім'я пана Епамінондаса Ляуфлера, цісарсько-королівського лісового радника, була типово патріархальною, щоправда, трохи вище середнього достатку. До єдиного сина Германа-Євгена-Сидора батько ставився особливо трепетно, тож ледачому, безвідповідальному спадкоємцеві приділяв значно більше уваги, ніж чотирьом донькам, яких насправді вважав людьми другого сорту. Пані радникова давно змирилася з тим, що її чоловік для неї — цар і бог, тому потерпала душею за норовистих середульших дочок Олену та Ірину, які неодноразово вголос висловлювали думку про навчання жінок в університетах, їхнє право на власний вибір коханого та оплачувану працю поза межами дому. Літні віком подруги пані радникової труїли їй душу незавидною перспективою дочок, обмовами про нечуване нахабство Олени та Ірини, які "носять голови інакше", як дозволяло їхнє соціальне становище. Коли ж Ірина вийшла заміж за хворобливого й небагатого вчителя музики, Олена стала найбільшою проблемою для своїх батьків.