Стара вчителька Маргарета С. була для Олени подругою і щирою порадницею. Олена розповіла старій жінці про бурхливу розмову з батьком. Та замість підтримки дівчина почула слова про те, що потрібно все-таки вийти за К., що дівчина привикне до нього, бо: "Фахової освіти не маєш. Чи хочеш сукні паням шити? Ноти ціле життя відписувати? Хочеш, Олено?". Також учителька цілком справедливо зауважує дівчині: "Всі вдовиці і старі панни, Олено, — вони нічо. Останні належать ще до тих безталанних, що ще до того і смішні. Самотні блукають у житті, без приюту, без становища, сказала би-м, без смислу, ат! — живуть, щоб не вмерти... Думаєш, що праця для ідеї заступить тобі живе щастя?" Ці слова спонукають Олену до роздумів. Цікаво, що дівчина не ідеалізує колишнього коханого, батько якого збожеволів від алкоголізму, а сам Стефан відчував, що може повторити долю батька, якщо у його житті не буде такої жінки, як Олена. Проте вийти заміж за коханого, навіть знаючи про його схильність до спиртного – одне, а вийти заміж за нелюба для Олени – зовсім інше.