Роль пісні в п'єсі Івана Котляревського "Наталка Полтавка" (9 варіант)

Мені б хотілося розпочати розкриття цієї теми словами Михайла Стельмаха: "Народна пісня землі української — це насамперед історія землі української та невмирущість духу народного, це світ надій-сподівань, які не залишають людину і в найтяжчі лихоліття". Тому-то до цього дива звертались і Т. Шевченко, і І. Франко, і Леся Українка та багато інших. Мені здається, що ніхто з українських поетів не обминув пісенного жанру.

Не обминув і І. П. Котляревський. Герої й героїні п'єси "Наталка Полтавка" виливають душу в піснях. Письменник визначився тут тим, що пісня є суттю твору. Автор використовує народні пісні й пісні власні. Своїм героям він ніби роздає пісні за їх характером. Тому пісня допомагає глибше пізнати той чи інший образ.

Головна героїня твору — Наталка.

"Чи щаслива та билинка, що росте на полі?" — звучить у пісні "Віють вітри, віють буйні". І ніби в унісон цьому далі розвиток події: "Ми тепер рівня з тобою: і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця":

Де ти, милий, чорнобривий! Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися!

Пісня говорить про те, що дівчина бідна, і разом з тим пісня веде сюжетну лінію. Чотири роки терпіння, виглядання, чотири роки вірності.

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стижуся прясти, шити і носити воду,

так співає про себе Наталка.

А пісня підкреслює ц чесність, працьовитість.

Про самопожертву заради матері, про драму свого серця дівчина повідала у пісні "Чого ж вода каламутна..." Про рішучість, сміливість, наполегливість у боротьбі за своє щастя ми дізнаємось із пісні "Ой я дівчина Полтавка".

Отже, пісні нам допомогли дізнатись про такі риси характеру: почуття власної гідності, вірність у коханні, рішучість, любов до матері, глибокий розум.

А чи могла б п'єса обійтись без пісні

Сонце низенько,

Вечір близенько,

Спішу до тебе,

Лечу до тебе,

Моє серденько?

І. Котляревський говорить: "Ні!" Бо в ній вірний Петрусь. Він глибоко, щиро любить свою Наталку, згадує їхнє щасливе минуле. Але він м'якої вдачі, нарікає на лиху долю, не бореться за своє щастя. Про це нам говорить пісня "Та йшов козак з Дону..."

"Вітер віє за горою...", "Ворскло річка...", "Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві" — та це ж Микола. Сирота, з козацькою вдачею, життєрадісний, з почуттям гумору.

Мені дуже сподобалось, як Котляревський показав крізь пісню представників влади. Слухаючи пісню "Всякому городу нрав і права...", бачимо чиновника-здирника, дізнаємось про його погляди на життя:

Всякий, хто вище, той нижчого гне, —

Дужчий безсилого давить і жме.

Але пісня у творі не тільки відображає характер. Є пісні, які не пов'язані з сюжетом, з переживаннями героїв. Вони просто жартівливі, гумористичні. До таких належать: "Дід рудий, баба руда...", "Ой під вишнею..." Яка ж їх роль? Мені здається, що вони ніби підкреслюють, який український народ: він любить жарт, гумор. Така вже в нього вдача.

€ пісні, що передають настрої, чи продовжують розмову, чи після розвитку подій підбивають підсумок. Такою є "Підеш, Петре, до тієї, яку тепер любиш..."

Дуже красиві ліричні пісні. Щирі, чисті. Вони теж виконують свою роль: лунають у мить особливого психологічного напруження.

Як бачимо, пісні додають твору колоритності та самобутності, адже І. П. Котляревський — знавець української народної пісні. Пісні є окрасою твору. "Наталка Полтавка" давно дістала цілком заслужену назву народної опери. Сила невмирущої "Наталки Полтавки" — у глибокому зв'язку з народним життям і народною поезією.

Через пісні п'єси пройшли типові характери українців перших десятиріч XIX століття. Тому й має вона успіх на сцені аж до наших днів. І ще більше сприяє успіхові вдала музика до неї композитора М. Лисенка.