Роль пісні в п'єсі Івана Котляревського "Наталка Полтавка" (2 варіант)

"Наталку Полтавку" І. Котляревського називають "праматір'ю українського театру". Справді, саме з цього твору починається наша драматургія, саме ця полтавська дівчина відкрила галерею образів прекрасних українок, якими так захоплювався цілий світ. Важко знайти твір, який мав би таке довге і щасливе життя. Мабуть, немає в Україні театру, де б не зверталися до цієї п'єси. Усе в ній приваблює: і чудова мова, і виразні діалоги, і зворушлива історія кохання... Та є ще одна причина величезної популярності "Наталки Полтавки" — мелодійні пісні, створені видатним українським композитором М. В. Лисенком. Завдяки чарівній музиці "Наталка Полтавка" стала улюбленою оперою, яку хочеться не лише дивитися, а ще й слухати й насолоджуватися.

Роль пісень у драмі І. Котляревського надзвичайно важлива. По-перше, вони створені на основі народних, що забезпечило п'єсі неповторну атмосферу, задушевну й урочисту, веселу і серйозну. Не можуть не зворушити пісня Наталки "Віють вітри" і пісня Петра "Сонце низенько". А як люблять у народі дотепну пісню виборного "Ой під вишнею, під черешнею"!

Та головне, що всі пісні тісно пов'язані з образами героїв, допомагають їм висловити свої почуття, розкрити свій характер.

"Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться. О, як болить моє серце, а сльози не ллються", — співає Наталка, розповідаючи свою сумну історію, ділиться своїм горем і надією побачити милого. А в кінці п'єси, дочекавшись Петра, Наталка сяє радістю, тепер її пісня бадьора й оптимістична:

Я з Петром своїм щаслива,

І весела, і жартлива.

Я Петра люблю душею,

Він один владіє нею.

Пісня стала своєрідним дзеркалом характеру возного. Досить послухати "Всякому городу нрав і права", щоб зрозуміти цю людину, її життєву філософію:

Всякий, хто вище, то нижчого гне, —

Дужий безсильного давить і жме,

Бідний багатого певний слуга,

Кориться, гнеться пред ним, як дуга.

Нечесний, підступний возний виправдовує свої ганебні вчинки в ставленні до інших людей нібито незмінним законом: "Хто ж єсть на світі, щоб був без гріха?.."

І зовсім інші ідеали в Петра й Миколи. Вони шанують правду, вірність, цінують мужність і стійкість. Саме про це пісня Миколи про Ворсклу, в якій прославляється козацька доблесть у боротьбі з ворогами рідного краю.

І. П. Котляревський недаремно вважається "батьком української літератури". Він усе робив першим: звернувся до живої народної мови, відтворив український національний побут, оспівав душевну красу простої людини-трудівника, висміяв лицемірство, підступність і безсердечність панства. А в "Наталці Полтавці" письменник вперше так широко використав народно-пісенне багатство українців. Пісні героїв п'єси сповнені краси й ніжності, мудрості й мелодійності. Саме ці риси притаманні українському народові, чиє безсмертя стверджував своїми творами І. П. Котляревський.