Роль пісні в п'єсі Івана Котляревського "Наталка Полтавка" (10 варіант)

Роль пісні у п'єсі Івана Котляревського "Наталка Полтавка"

І. П. Котляревський дав українській літературі твори, відзначені рисами народності та насичені народним гумором. Перша п'єса нової української літератури — "Наталка Полтавка" — дістала цілком за-служено назву народної опери, а її сценічне життя почалося ще задовго до публікації. Її сюжет відбиває суспільні відносини і типові образи людей — представників простого народу та сільської верхівки. Але мотив віддання бідної дівчини заміж за багатого нелюба і розлучення з бідним коханим можна зустріти й у багатьох народних піснях, що свідчить про типовість зображуваної ситуації.

Цінності, які утверджує Котляревський в своїх творах, були зде-більшого саме народними, проблеми — актуальними знов-таки для простого народу, мова — живою, то ж невипадково ідея п'єси була добре зрозумілою навіть неосвіченим глядачам. Нова література, що виникла з ідей Просвітництва, взагалі проголошувала принцип зближення мистецтва і літератури з життям. Та не лише зміст п'єси є народним, а й форма подання сюжету, в якому дуже велику роль відіграють пісні.

Деякі з них мають фольклорне походження. Це — "Гомін, гомін по діброві", "Та йшов козак з Дону", "Ой під вишнею, під черешною". Решта була складена самим Котляревським із стилізацією під фольклор настільки вдалою, що й ці пісні переплелися з народними й самі стали такими: "Віють вітри, віють буйні", "Сонце низенько" та інші. Хіба що професійні фольклористи та знавці історії літератури можуть відрізнити одні від інших. До речі, музику до п'єси Котляревського "Наталка Полтавка" написав один з найвідоміших українських композиторів — М. Лисенко, що дуже добре відчував найтонші нюанси народної музики.

Однак головною художньою особливістю введення у п'єсу пісень, що було справжнім новаторством, виявилося використання І. Котляревським пісні не як тла чи то музичне оформлення, а як одного з найголовніших засобів розкриття характеру персонажа. Перші ж пісні стали свого роду "музичним епіграфом" до образів, що зображувалися.

З чого починається п'єса? З пісні "Віють вітри, віють буйні...", яку її співає засмучена Наталка. Пісня розкриває її душевний стан ще до початку монологу й одразу підкреслює народність самого образу селянської дівчини: хто б ще співав саме такі пісні?

Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?

Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.

Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.

Рядками цієї пісні пояснюється і вихідна обставина п'єси, і вихідний емоційний стан героїні.

Контрастно порівняно з її піснею звучать пишномовні і претензійні вірші возного Тетерваковського. До речі, навіть коли він співає, його пісні зовсім не схожі на народні.

Цікавіша "пісенна" характеристика виборного: його пісні або мають виставний, сатиричний характер, як "Ой під вишнею, під черешнею", що була покликана замалювати недоречність намірів возного, або він готовий зріктися того, що сам проспівав: "Та се, добродію, не пісня, а несенитниця". Це теж допомагає авторові розкрити характер типового сільського начальника, що хоч і вийшов з народу, але готовий заперечувати свій зв'язок із ним і поспівати дуетом з паном.

Ліризмом і навіть сентиментальністю вирізняються пісні Петра, але знову ж таки ще при першій появі його за піснею можна вгадати, який надалі стиль поведінки він обере:

Ой, як я прийду,

Тебе не застану,

Згорну я рученьки,

Згорну я білії

Та й не жив стану...

Він готовий померти в ім'я кохання, але не боротися за нього до останнього.

Зовсім іншу пісню співає Микола — за його словами ту "що мене старий запорожець Сторчогляд навчив". Але в його піснях звучить вже і політичний момент, тобто він виходить за межі особистих побутових тем.

Закінчується п'єса також піснею, що підсумовує ідею:

Коли хочеш буть щасливим,

То на бога полагайся;

Перенось все терпеливо

І на бідних оглядайся.

Образні та нескладні за формою, народні пісні були глибокими за змістом, у них упродовж століть накопичувалася життєва мудрість простих людей. У цьому значенні й уся п'єса сама схожа на народну пісню. Мабуть, це — одна з причин, чому п'єса І. Котляревського "Наталка Полтавка" й досі посідає почесне місце в репертуарах багатьох театрів. Разом з глибиною гуманістичних ідей автора та майстерним реалістичним зображенням образів, саме така художня форма зумовила популярність твору, який користується до сьогодні любов'ю читачів та глядачів.