Тютюнник Григір — Три зозулі з поклоном

У яких епізодах і чому воно зображено то як золоте, то як мертве?

Образ Марфи виписаний лаконічно, але всебічно й досить повно. Читач розуміє, що вона постаріла не тільки від прожитих літ, а й від горя і важкої праці в колгоспі. На це вказує така художня деталь, як її волосся...

Визначте експозицію, зав'язку, розвиток подій, кульмінацію, розв'язку.

Експозиція: син-студент просить матір розповісти, з чим пов'язана дивна поведінка Марфи. Зав'язка: Софія розповідає синові про кохання Марфи до Михайла. Дружба сімей Михайла та Софії, Карпа й Марфи. Марфа закохана в Михайла. Розвиток дії: коли Михайла заарештувати, Марфа чекала на його листи до дружини. Кульмінація. Останній лист від Михайла. Розв'язка: оповідач досі не зрозумів, як вони чули одне одного – Марфа і тато.

Тема твору – складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання. Основна ідея новели "Три зозулі з поклоном" – возвеличення любові як високої християнської цінності, що підносить людину над буденністю, очищує її душу.

"Три зозулі з поклоном" має такі ознаки новели: твір невеликий за обсягом, розповідає про незвичайну життєву подію; використано яскраві і влучні художні засоби; мала кількість персонажів (Михайло, Марфа, Соня, оповідач, поштар); напружений сюжет (історія двох жінок, що кохають одного чоловіка).

Розкрийте сутність епіграфа до новели.

Автор утверджує думку про глибинний духовний зв'язок Марфи й Михайла. Це підкреслюється назвою новели. Аби зрозуміти її підтекст, необхідно знати, що в українськвій міфології зозуля передусім символізує зв'язок із потойбіччям. За повір'ям, саме ця пташка тримає ключі від вирію – місця, куди відлітають на зиму птахи та де в спокої й радості перебувають душі померлих. Михайло, очевидно, передчував свою смерть...

Письменник зобразив життя людини у тоталітарному суспільстві, коли не було свободи особистості. На прикладі героїв автор зображує безправність та злиденні умови життя пересічної людини. "худющий, як сама худорба" листоноша, така ж худенька босонога Марфа, атмосфера страху й доносів (художня деталь – "тоді не дуже-то люди писали один одному"), "Сибір неісходима" – такими були атрибути "щасливого радянського життя". Образ Михайла асоціюється з образом батька Гр...

Михайло – сильна, вольова натура. "Сокіл був, ставний такий смуглий, очі так і печуть, чорнющі". Він – працьовитий, щирий, тактовний. Серце його сповнене любові до дружини Софії ("моя єдина у світі Соню") і сина, до рідного краю. В останньому листі він пише до дружини, ніби сповідується перед Всевишнім: "Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна...

Найбільше привертає увагу образ Марфи. Її життєва драма постає переважно через розповіді Софії, Михайла та оповідача. Читач співчуває цій жінці, бо вона ніколи не пізнає взаємного кохання. Марфа не зазнала у житті щастя, вона прожила з нелюбим Карпом два роки і залишилися сама, єдина її радість – потримати у руці лист від Михайла, спостерігати за його сином. Її кохання до Михайла чисте, безпретензійне, вона не претендує на чуже щастя...

Образ сосни є наскрізною художньою деталлю. Він глибоко народний, архаїчний. Сосна, що була посаджена Михайлом на піску біля дому, – це символ самотності й водночас для тих, хто любив його, – пам'ять про нього; для односельців – спогад про загублене життя; для самого Михайла – символ рідного дому.

Страждають три душі: Михайло на засланні, Софія, яка самотужки виховує сина, і Марфа, яка тужить від нерозділеного кохання. Вони не змогли пережити свої почуття сповна. Любов Михайла вірна, чесна, незрадлива. Чоловік намагається вберегти від страждань свою дружину, тому не розповідає про справжнє життя на засланні, тільки загальними штрихами описує, що робить...