Розкрийте сутність епіграфа до новели.
Автор утверджує думку про глибинний духовний зв'язок Марфи й Михайла. Це підкреслюється назвою новели. Аби зрозуміти її підтекст, необхідно знати, що в українськвій міфології зозуля передусім символізує зв'язок із потойбіччям. За повір'ям, саме ця пташка тримає ключі від вирію – місця, куди відлітають на зиму птахи та де в спокої й радості перебувають душі померлих. Михайло, очевидно, передчував свою смерть. Він описує в листі свої фізичні зміни (навіть не впізнав себе в дзеркалі). А ще – він бачить дуже символічний сон: сосна (символ вічності), а за нею "річки синє крило" –натяк на той шлях, яким душа піднімається в небо, у вирій. Лякати Софію своїми передчуттями Михайло не хотів – беріг і жалів свою земну любов. А на прощання Марфі "послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном".
Письменник присвятив твір "Любові всевишній", бо новела про справжню безкорисливу любов. Епіграф новели віддзеркалює ідею твору – возвеличення любові як найвищої цінності, любові, яка не потребує нічого взамін, але своєю жертовністю наповнює людське існування великим сенсом буття. Автор наголошує, що кохання – почуття вище, божественне та духовне.