Контрольні запитання — Про теорію літератури

Романтизм виник як заперечення класицизму. Водночас — це й новий етап у розвитку літератури кінця XVIII —початку XIX ст. В Німеччині та Англії він з'явився у 90-х роках XVIII ст.,. в російській, польській літературах — після 1815 року, в українській — ще пізніше, на межі 20-х—30-х років XIX століття. Незважаючи на те, що творчість романтиків у кожній країні мала свої особливості, цьому художньому напряму властиві спільні риси...

Читаючи ліричний твір, ми передусім чуємо голос автора, знайомимося з його внутрішнім, духовним світом. Отже, перед нами постають "події", але не зовнішні, об'єктивні, а внутрішні, суб'єктивні. Такими "подіями" в ліриці є переживання, почуття, думки ліричного героя, який чутливо реагує на те, що відбувається в навколишній дійсності. Це переживання передається словами автора. Виразити його інакше просто неможливо. А коли немає змоги переказати твір, значить, він не має фабули...

Градація — це послідовне розташування слів із зростаючим або спадаючим значенням з метою посилення емоційності твору. Вона дає змогу художньо відтворити події, вчинки, переживання в розвитку. Розрізнити висхідну чи спадну градацію допомагає відповідна інтонація. "...Стали на громаду гримати, далі страхати, потім батькувати, а там — підскакувати та репетувати на все горло,— аж піна з рота летіла..." — цією висхідною градацією Панас Мирний та І...

Реалізм як літературний напрям прийшов на зміну романтизмові на межі XVIII —XIX століть. Головний його принцип — правдивість і багатогранність зображення життя. Якщо романтики зосереджували свою увагу на відтворенні духовного сні ту людини, то письменники-реалісти прагнули змалювати життя в усіх його виявах: злети й падіння людської душі, родинні стосунки, виробничі, суспільні, моральні проблеми. На зміну незвичайним романтичним героям приходять земні, звичайні люди...

Словом stulos давні греки називали загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше — почерк того, хто пише, згодом — склад, саму манеру письма. В сучасному літературознавстві стиль — це засоби художньої виразності письменника в цілому, особливості тематики його творів, сюжетів, мови. Розрізняють стилі епохи (наприклад, стиль бароко, класицизму), напрямів і шкіл, а також стиль твору. Усі ці стилі споріднює спільна основа — сукупність, єдність творчих особливостей...

Деякі строфи мають усталену, традиційну будову, тому їх називають твердими, тобто непорушними. Це, зокрема, терцина, тріолет, секстина, октава, сонет, рондель. Вони виникли у поезії романських народів за часів перехідної доби від Середньовіччя до Ренесансу. Так, тріолет, відомий з XIII ст., складається з восьми рядків, певні з яких повторюються, інколи з незначними змінами. Ця < трофічна форма має лише дві рими:

І ти лукавила зо мною! А

Ах, ангельські слова твої б

Були лиш облиском брехні...

У поезії зустрічається трирядкова строфа з обов'язковим римуванням аба бвб в, тобто перший рядок римується з третім, а другий — з першим і третім наступної строфи. Закінчується такий вірш окремим рядком, що римується з середнім рядком останнього тривірша. Утворюється безперервний ланцюг рим, що охоплює увесь твір. Кожна рима — потрійна, крім першої та останньої строфи. Це — терцина:

Коли тебе сурма твоєї туги А

Покличе знову в дальній рідний край. б

Де ждуть тебе безчестя і наруга...

У грецькій мові є слово oxymoron, що перекладається як "дотепно-безглузде". Оксиморон (або оксюморон) — це поєднання різко протилежних, контрастних понять, які логічно ніби несумісні, але насправді творять нове значення:

А я дивлюсь, поглядаю,

Сміюся сльозами.

Т. Шевченко

Вже таємничість повиса в повітрі,

і серце полонив солодкий щем...

В. Підпилий .

Цей мовний парадокс, як правило, найчастіше зустрічається у вигляді антонімічних іменника з прикметником...

В епічному творі розповідається про конфлікт, у ліричному він відтворюється через переживання, а в драматичному конфлікт представлений Нитяну (глядачу). На передній план у драмі виходить зіткнення устремлінь, "<мі героїв. Драматичний сюжет напруженіший, ніж епічним, сповнений несподіванок, ускладнень дії. Гостроконфліктні ситуації є основою драми.

У п'єсі І...

Роман, за винятком історичного, художньо досліджує життя окремої людини, перипетії її долі, її щоденні турботи й духовні пошуки. В епопеї ж ідеться про якусь видатну історичну подію, що справила вирішальний вплив на життя народу, нації. Отже, головна відмінність між двома жанрами — у предметі зображення...