В епічному творі розповідається про конфлікт, у ліричному він відтворюється через переживання, а в драматичному конфлікт представлений Нитяну (глядачу). На передній план у драмі виходить зіткнення устремлінь, "<мі героїв. Драматичний сюжет напруженіший, ніж епічним, сповнений несподіванок, ускладнень дії. Гостроконфліктні ситуації є основою драми.
У п'єсі І. Котляревського "Наталка Полтавка" — одна сюжетна лінія, яка розкриває драму кохання бідної дів-чини-селянки: її намагаються розлучити з коханим і примушують побратися з багатієм-нелюбом. Наталка чекає судженого Петра і мріє пов'язати з ним свою долю. Але на перешкоді одруженню стає майнова нерівність (Петро бідний і тому змушений піти на заробітки), а потім і возний, багатий судовий чиновник, який намагається змусити Наталку вийти за нього заміж. У сценах розмови Наталки з возним, возного — з виборним постає конфлікт як зіткнення різних прагнень: бажання возного одружитися, з одного боку, і спротив цьому Наталки — з іншого. Хто переможе? Чи повернеться Петро? Як він відреагує на залицяння багатія до своєї нареченої? Ці питання знаходять своє вирішення в наступній дії, що розгортається динамічно й напружено. Особливу роль у цьому відіграє слово, 5о само по собі розкриває характер і його вияви. Мова героїв яскрава, образна, вона емоційніша, напруженіша, між в епічному творі, спонукає до дії, більше того — заміняє її, є нею. Така своєрідна риса слова в драмі визначає і особливість її сюжету: репліка героя дорівнює його вчинку, а вчинок заміняє репліку. Ось фінал розмови Наталки з матір'ю: "Не плачте, мамо! Я покорюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати". У цих словах — драма Наталчиного серця, яке розривається між любов'ю до матері і глибоким почуттям до Петра. Соціальний конфлікт, проте, завершується щасливою розв'язкою: возний відмовляється від свого задуму, і мати благословляє Наталку та Петра.
Коли ми читаємо роман, повість чи новелу, то переносимося із сучасності в минуле. А дія драматичного твору відбувається на наших очах, навіть коли йдеться про віддалені історичні епохи. Глядач стає свідком того, що діється на сцені, ніби його учасником саме тому, що конфлікт у драмі постає не через розповідь про нього, а в показі його.