Читаючи ліричний твір, ми передусім чуємо голос автора, знайомимося з його внутрішнім, духовним світом. Отже, перед нами постають "події", але не зовнішні, об'єктивні, а внутрішні, суб'єктивні. Такими "подіями" в ліриці є переживання, почуття, думки ліричного героя, який чутливо реагує на те, що відбувається в навколишній дійсності. Це переживання передається словами автора. Виразити його інакше просто неможливо. А коли немає змоги переказати твір, значить, він не має фабули. Саме в цьому полягає головна відмінність ліричного сюжету від епічного. У творах суто ліричних дія відбувається поза конкретним середовищем, конкретним часом і простором:
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її,—
Знов молодість не буде!"
О. Олесь
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
В. Сосюра
У деяких поезіях можна знайти певні вказівки на фабулу:
Вже червоніють помідори,
І ходить осінь по траві...
М. Рильський
Тут поет окреслює контур часу — це осінь, коли "червоніють помідори", "айстри квітнуть під небом синім", "баштан жовтіє понад яром". Далі координати часу не такі конкретні: "це було в якійсь країні, але не знаю я, в якій". Вони спонукають читача до роздумів над сенсом людського життя, його наповненістю, його плинністю:
І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя.
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття.
Інший тип поезій характеризується конкретними часово-просторовими обставинами дії, у них поєднуються ліричні та описові елементи, як, наприклад, у творі В. Сосюри:
І пішов я тоді до Петлюри,
бо у мене штанів по було.
Скільки вас, отаких, через журу
покидали востаннє село!
Ми пройшли золотими ланами,
крізь огонь і синяву пройшли,
та навіки, паніки за нами
оселедець, погони і шлик.
Може, серце порвали — не знаю;
може, серце порвали в бою...
Як заграють "Ви жертвою пали...",
Головою об мури, я б'юсь...
І підходить товариш до мене,
мов дитину, під руки бере...
О моя Революція, нене,
може, син твій од болю умре.
Але в усіх цих творах вихідною сюжетною точкою є стан героя, емоційне переживання ним певних вражень буття.