Словом stulos давні греки називали загострену паличку, якою писали на воскових дощечках, пізніше — почерк того, хто пише, згодом — склад, саму манеру письма. В сучасному літературознавстві стиль — це засоби художньої виразності письменника в цілому, особливості тематики його творів, сюжетів, мови. Розрізняють стилі епохи (наприклад, стиль бароко, класицизму), напрямів і шкіл, а також стиль твору. Усі ці стилі споріднює спільна основа — сукупність, єдність творчих особливостей.
Кожний письменник має свій індивідуальний стиль, який дає йому змогу створити оригінальний художній світ. Одна і та ж тема, наприклад людина і земля в умовах соціально-економічного гноблення, по-різному вирішується у "Кайдашевій сім'ї" І. Нечуя-Левицького, "Землі" О. Кобилянської, "Fata morgana" М. Коцюбинського. Адже кожен з названих письменників своєрідно художньо реалізує її залежно від творчих принципів, естетичних уподобань, авторського задуму тощо.
Індивідуальний стиль В. Винниченка відзначається зверненням письменника до тем краси, моралі, мистецтва, людини і природи, людини і громади. Його персонажі змальовуються уже сформованими, і їхні характери розкриваються поступово, через художнє дослідження поведінки, дій, вчинків. Деталі, описи, герої нерідко контрастні (краса і сила, духовність і внутрішня пустка, дійсність і мрії тощо).
Письменник зображує вир життя, конфлікти, непевність, психологічні парадокси. Він любить залучати читача до співпраці засобом несподіваного закінчення творів, особливо оповідань (наприклад, "Студент"). Найяскравіше індивідуальний стиль В. Винниченка виявляється в мові. Вона щира, енергійна, багата. Письменник не рафінує її, а збагачує рідковживаними словами (сьорбати, чвокнути), народною говіркою.
Художник з яскравим індивідуальним стилем засвоює досвід своїх попередників, і його неповторна манера письма виявляється в мові, зображенні предметного світу, історичних подій, морально-психологічного стану людини.