Градація — це послідовне розташування слів із зростаючим або спадаючим значенням з метою посилення емоційності твору. Вона дає змогу художньо відтворити події, вчинки, переживання в розвитку. Розрізнити висхідну чи спадну градацію допомагає відповідна інтонація. "...Стали на громаду гримати, далі страхати, потім батькувати, а там — підскакувати та репетувати на все горло,— аж піна з рота летіла..." — цією висхідною градацією Панас Мирний та І. Білик передають наростання люті "власть імущих" до непокірних селян у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Спадна градація, як правило, характерна для мотивів зажури, туги, суму:
Все пройшло, проминуло давно.
Наче тінь, наче сон, наче мить,—
Та чомусь не забулось воно
І від спогадів серце болить...
Д. Фальківський
Головна функція градації — викликати увагу до зображеного, надати йому яскравості й рельєфності.