Турянський Осип — Поза межами болю

Антивоєнна тематика, протест проти насильства і поневолення людей стали одним із визначних напрямів у формуванні літератури 20—30-х років XX ст. Прикладом таких творів є роман А. Барбюса "Вогонь", "Марш Радецького" Йозефа Рота, вірш Г. Аполлінера "Зарізана голубка і водограй", роман Е. М. Ремарка "На західному фронті без змін", Р. Олдінгтона "Смерть героя", "Прощавай, зброє" Е. Хемінгуея, твори Л. Андреева, зокрема роман "Червоний сміх", оповідання В.Гаршина "Чотири дні" та ін...

О. Турянський використав поетику експресіонізму. У творі поєднані глибокий ліризм і всеохопний пафос; наявна суб'єктивність оповіді, зацікавленість глибинними психічними процесами, трагічне світосприйняття й боротьба з долею — навіть в усвідомленні неминучості поразки.

Свій твір письменник присвятив дружині й синові — саме вони давали головному героєві Оглядівському (автор узяв прізвище від назви села, з якого сам родом) волю до життя, врятували від загибелі, з'являючись у мареннях. Заради них він боровся за життя — і вижив.

Одним із прийомів поетики експресіонізму є свідома деформація картин дійсності. Персонажі творів О. Турянського час від часу втрачають зв'язок із реальністю, і тоді в них з'являються видіння, пов'язані з вивільненням прихованих психологічних травм. Так, Пшилуському здається, що він стріляє у свою дружину-зрадницю, Оглядівському ввижається в обрисах засніженого куща силует жінки з дитиною на руках: він переконаний, що це його дружина з маленьким сином...

Видавши повість-поему в 1921 році у Відні, О. Турянський зазнав слави. Твір отримав досить широкий розголос, позитивні оцінки критиків. Та коли у 1967 році видавництво "Каменяр" збиралося видрукувати повість, несподівано пішов поголос, що Осип Турянський підчас Першої світової війни перебував у лавах Українських січових стрільців і що націоналістична ідеологія позначилась на його творі. За радянських часів письменника ще довго ігнорували, замовчували. Навіть в незалежній Україні його ще належно не оцінено.

До епічних ознак "Поза межами болю" належить наявність сюжету. Події у творі відбуваються в албанських горах під час війни й тривають упродовж кількох годин. Однак поняття часу доволі відносне. Герой відчуває себе в певному позачассі, загубленим у безжальному бутті.

До ліричних ознак твору належать ліричні відступи, які відтворюють різноманітні почуття героя-оповідача. Ліризм — це й сам тон оповіді, й пейзажні замальовки, подані через душу героя (і героїв), оповідач передає те, що пережив автор...

Риси експресіоністської поетики яскраво проявилися у повісті О. Турянського. Персонажі втору поставлені в моторошні умови, коли "людина стала звірем людині"; герої постійно відчувають огидний подих смерті; колористика у творі чорно-біла; багато зорових і слухових образів-символів; дійсність у повісті деформована; герої час від часу втрачають зв'язок з реальністю, перебувають в емоційному напруженні, потрясінні...

Добровський, намагаючись своєю іронією і балачками хоч якось підтримати товаришів, заводить розмову про "поетів і критиків". Він говорить: "Панове, хай доля пришле вас сюди на науку до нашої школи життя і смерті... Тоді поети творили би поезію свою найчистішою кров'ю, а не тільки самим чорнилом, як це дуже часто діється. Критики стали б тут поетами. Для творчої праці замало самого таланту. Поет мусить пройти найглибше пекло людського буття й найвищі небесні вершини людського щастя...

У своїй різдвяній пісні Штранцінгер оповідає про трагічний шлях людини до щастя "через горе й терпіння" і висловлює переконання, що тільки духовне просвітління допоможе створити "нове царство: Рай людини на землі!".

Пісня сліпого скрипаля Штранцінгера – не епізод у творі. Вона грілась у його серці продовж усіх тих подій, що відбуваються у творі. Це одна із сюжетно-психологічних кульмінацій, яких у творі багато і які між собою взаємоєднаються...

1. Зовнішній образ.

Оглядівський — українець, який перебуває у полоні в сербів. Його зовнішній образ, портрет, зображено не достатньо, бо увага сконцентрована на внутрішньому світі героя.

2. Мова — теми висловлювань, форми мовлення (монологи, репліки в діалогах, "внутрішня" мова).

Переважає "внутрішнє" мовлення, герой багато роздумує, інколи опиняється поза реальністю ("нагло видалось мені, що мої товариші щезли і якісь дивні марева вищирили очі на мене.....