Одним із прийомів поетики експресіонізму є свідома деформація картин дійсності. Персонажі творів О. Турянського час від часу втрачають зв'язок із реальністю, і тоді в них з'являються видіння, пов'язані з вивільненням прихованих психологічних травм. Так, Пшилуському здається, що він стріляє у свою дружину-зрадницю, Оглядівському ввижається в обрисах засніженого куща силует жінки з дитиною на руках: він переконаний, що це його дружина з маленьким сином. Одна експресивна картина замінюється іншою: сповідь, божевілля й смерть Пшилуського; у божевільному тремтінні сліпий товариш спалює свою скрипку — пісню душі; гримить грім і блискавиця. Раптом корч удалині видається їм матір'ю з дитям. Вражаючий зоровий образ — замерзлі товариші, які сидять біля погаслого вогнища.
Ознаки експресіонізму у творі: багатозначні символи, виражено сильні емоції, персонажі твору поставлені в моторошні умови, контрастна чорно-біла колористика, максимальне навантаження зорових і слухових образів-символів (крякання круків, "облаки-страхіття", "казочці упирі"), порівнянь ("гірський хребет, мов скелет дивного великана"); часто вживаного оксиморону ("живі трупи"). Деформація дійсності, присутність смерті, персонажі час від часу втрачають зв'язок з реальністю.