Риси експресіоністської поетики яскраво проявилися у повісті О. Турянського. Персонажі втору поставлені в моторошні умови, коли "людина стала звірем людині"; герої постійно відчувають огидний подих смерті; колористика у творі чорно-біла; багато зорових і слухових образів-символів; дійсність у повісті деформована; герої час від часу втрачають зв'язок з реальністю, перебувають в емоційному напруженні, потрясінні. Вражаючою є експресія страшних фізичних мук від холоду і голоду, стан збайдужіння й напівбожевілля.
Для надання виразності своїй оповіді письменник використовує також мовно-стилістичні та графічні засоби: численні оксюморони, інверсії, ритм, три крапки, тире тощо. Сам сюжет деформується, розпадається на численну кількість епізодів, сповнених ліричних відступів, які у різних ракурсах розкривають глибинну сутність події, слугують вираженню емоцій.