Літописець Нестор — Повість минулих літ

"Повість минулих літ" – це скарбниця поетичних і епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді переривається надзвичайно емоційними сплесками...

Нестор Літописець народився 1056 р. у 1074 р. 17-річним юнаком постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, згодом посвячений у диякони. 1091 р. йому доручили відкопати мощі ігумена Теодосія. Нестор є безсумнівним автором житій князів Бориса та Гліба і Теодосія, які вважаються зразком агіографічної прози. Написано їх у 80-90-х роках ХІ ст. окрім житія Теодосія, ще чотири його агіографічні оповідання уведено до "Патерика Печерського", складеного в ХІІІ ст...

Легенда про заснування Києва. Відома усім розповідь про трьох братів – Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь. Тут містяться початкові відомості про те, яким був суспільний устрій наших предків, подано імена легендарних засновників Києва, змальовано дику місцевість, багату на дичину, встановлено первісну назву племені, яке жило на берегах Дніпра, де тепер Київ, – поляни...

У літописі подано ідеалізований образ Володимира Мономаха – державотворця, лицаря, неухильного сповідника заповідей Божих. Читаючи його "Поученіє…", ми бачимо, що він закликав синів до праці, до науки, до того, щоб вони охороняли інтереси держави. Він учив їх бути вірними слову, "не давати сильним губити людину" і відзначав, що сам не давав на покривду ні бідного смерда, ні убогу вдову...

Яке значення мала ця легенда для українців усіх пізніших часів?

Пророкування та благословення апостола Андрія постає віщим. Він передбачив особливу Господню благодать для Києва й руського народу, який буде жити на берегах Дніпра. З літопису дізнаємося, що апостол пішов по Дніпру вгору, а коли зупинився під горами на березі, то сказав, що на цих горах "возсіяє благодать Господня, Божа, має і город великий тут бути, і церкви многі має Бог воздвигнути"...

Основний зміст Мономахового "Поученія…" засвідчує, що в основі цього твору лежать моральні християнські приписи, заповіді Божі. Володимир Мономах при житті мав величезний авторитет, за роки свого державного рільництва нагромадив належний досвід і небезпідставно хотів поділитися з нащадками своїми роздумами про державні справи і морально-естетичними поглядами...

"Повість минулих літ" стала авторитетною історичною пам'яткою, це своєрідний підручник історії, з якого дізнаємося про суспільне життя, культуру, видатних історичних особистостей. Нестор включив історію свого народу до всесвітньої історії. Україна-Русь стала повноцінним і рівноправним учасником релігійних та політичних процесів, що відбуваються в Європі...

Я поділяю думку князя про ставлення до матеріальних цінностей, які завжди повинні служити для примноження цінностей духовних: "І в землі не ховайте (скарбів), то великий гріх". Ця настанова перегукується з біблійною притчею про закопаний талант. Сам Володимир Мономах дбав про культурний і релігійний розвиток держави, за його правління в Київській Русі з'являються мислителі, що в своїх творах звертаються до філософської проблематики. Серед них варто назвати київського митрополита Никифора (?–1121).

Встановити авторство "Повісті минулих літ" неможливо, бо це твір дуже давній, до нашого часу не дійшов оригінал, а лише численні списки, серед яких найбільш відомі Лаврентіївський та Іпатіївський. Дослідники вважають, що над літописними зведеннями працювали кілька поколінь літописців. У цьому ряду називають імена ігуменів Печерського монастиря Никона та Івана (ХІ століття). На початку ХІІ століття в Печерському монастирі було укладено "Повість минулих літ", авторство якої традиційно приписують ченцеві Нестору.

"Повість минулих літ" – високохудожній літературний твір і нерозривно пов'язана з фольклором. Автор літопису добре знав і шанував народну творчість, а тому майстерно використав обрядову поезію, змальовуючи побут слов'ян, їхні звичаї, вірування. Фольклорні мотиви домінують у першій частині твору, бо там зображено більш давні події, наприклад, відгомін фольклорної традиції вчувається в оповіді про помсту княгині Ольги древлянам...