Нестор Літописець народився 1056 р. у 1074 р. 17-річним юнаком постригся в ченці Києво-Печерського монастиря, згодом посвячений у диякони. 1091 р. йому доручили відкопати мощі ігумена Теодосія. Нестор є безсумнівним автором житій князів Бориса та Гліба і Теодосія, які вважаються зразком агіографічної прози. Написано їх у 80-90-х роках ХІ ст. окрім житія Теодосія, ще чотири його агіографічні оповідання уведено до "Патерика Печерського", складеного в ХІІІ ст.: "Сказання про те, від чого дістав назву Печерський монастир", "Слово про перенесення мощів преподобного отця нашого Теодосія Печерського", "Сказання про святих перших чорноризців печерських", а також "Про преподобного Ісакія Печерника". Нестора можна вважати засновником жанру агіографічного оповідання в українській літературі. Йому приписують, ще з давніх часів, авторство "Повісті минулих літ", проте думки вчених новітнього часу щодо цього розійшлися: одні називають його автором, а інші – автором однієї з редакцій, хоча він, на думку В. Шевчука, доповнив текст від 1094 по 1111-1113 років. Помер близько 1114 року й похований у києво-лаврських печерах.