Легенда про заснування Києва. Відома усім розповідь про трьох братів – Кия, Щека, Хорива та їхню сестру Либідь. Тут містяться початкові відомості про те, яким був суспільний устрій наших предків, подано імена легендарних засновників Києва, змальовано дику місцевість, багату на дичину, встановлено первісну назву племені, яке жило на берегах Дніпра, де тепер Київ, – поляни. Археологи довели, що в глибокій давнині на трьох сусідніх горах у Києві справді було три самостійних слов'янських поселення, які потім злилися в одне місто. Невелика розповідь про Кия, Щека і Хорива – цінний історичний матеріал. Ми дізнаємося, що на чолі слов'янських племен стояли князі, отже, задовго до того, як були покликані варяги, у слов'ян була своя державність.
Данина хозарам. Тут подаються відомості про стосунки наших предків із войовничими племенами, що їх оточували: обрами, деревлянами, хозарами. Хозарське царство знаходилося на перехресті важливих торгових шляхів і відігравало помітну роль в міжнародній торгівлі. Однак літописець наводить легенду про данину хозарам для того, щоб прославити силу слов'янських народів і сказати, що скоро вони самі, слов'яни, будуть брати данину в хозар.
Оповідь про помсту княгині Ольги. Тут змальовано події, охоплені 945–946 рр. Ця розповідь значно відрізняється від багатьох інших обсягом, докладністю, художніми особливостями, діалогами героїв, чіткою позицією автора щодо вчинків княжого подружжя Ігоря та Ольги, підтримкою централізації княжої влади. Твір не позбавлений легендарно-казкових фрагментів (наприклад, данина Іскоростеня птахами від кожного двору і роль цих птахів у знищенні міста), він має яскраво дидактичну мораль: княжа влада недоторканна, об'єднан ня Русі навколо єдиного центру – обов'язкове й необхідне.