У літописі подано ідеалізований образ Володимира Мономаха – державотворця, лицаря, неухильного сповідника заповідей Божих. Читаючи його "Поученіє…", ми бачимо, що він закликав синів до праці, до науки, до того, щоб вони охороняли інтереси держави. Він учив їх бути вірними слову, "не давати сильним губити людину" і відзначав, що сам не давав на покривду ні бідного смерда, ні убогу вдову. Справді, Мономах запровадив нові статті в законодавство (збірка законів називалася "Руська Правда"), щоб трохи полегшити становище нижчих прошарків населення. Навіть сучасні читачі відчувають глибоку справедливість того, чого навчає Мономах. Перед нами постає привабливий образ мудрої, освіченої, відважної людини, яка "день і ніч на спеці й на холоді" не давала собі "упокою", трудилася для блага країни.