- Чи можна фінал п'єси назвати відкритим? Аргументуйте свою думку.
"Пігмаліон" має неясну й подвійну кінцівку. Усі дійові особи вирушають у фешенебельну церкву на вінчання батька Елізи з її мачухою, і радісний (з неясної для нас причини Гіггінс) доручає Елізі купити для нього краватку й рукавички. Для глядачів з безпосереднім психологічним чуттям за цією незначною кінцівкою криється інший зміст: Еліза буде дружиною Гіггінса. Недаремно кохання до нього, бажання стати для нього всім проривались у кожному її обуреному слові...
Читати відповідь повністю → - Чим, на вашу думку, є п'єса "Пігмаліон": соціальною утопією чи мелодраматичною історією кохання?
Сам письменник говорив, що про жодне кохання, а тим більше одруження Гіггінса й Елайзи не могло бути й мови. Б. Шоу навіть спеціально дописав розлогий і абсолютно не придатний для постановки на сцені епілог, в якому розповів про подальшу долю Елайзи. Вона вийшла заміж за Фредді й пояснила, чому (з поваги до інтелектуальної власності Ґіггінса) відмовилася від задуму давати приватні уроки. То що ж цікавило автора передусім? Невже не стосунки героя і героїні?..
Читати відповідь повністю → - Що являє собою за жанром твір Бернарда Шоу "Пігмаліон"?
Один із найпопулярніших творів Б. Шоу "Пігмаліон" є "романом у п'яти актах". Це оригінальне визначення жанру п'єси з'являється недарма — так підкреслює Б. Шоу глибокі зв'язки своєї драматичної творчості з романом, прозою.
"Пігмаліон" — це драма-дискусія, у якій головну увагу автор приділяє не зіткненню характерів, а протиборству точок зору, суперечці персонажів, яка стосується моральних чи філософських проблем.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Як доповнює ідею п'єси образ сміттяра Дулітла?
Автор п'єси Б. Шоу ставить у своєму творі важливу проблему: чи дозволяється людині втручатися в долю іншої людини, чи має вона моральне право змінювати її, навіть тоді, коли все це робиться з кращими намірами. Професор Хіггінс змінює особистість Елізи, але він зовсім не замислився і, звичайно, не подбав про те, як вона буде жити далі. "Навіщо ви відняли у мене мою незалежність?" — запитує ображена дівчина...
Читати відповідь повністю → - Яке враження справило на вас перше знайомство з Гіггінсом та Елізою? Завдяки яким художнім засобам у вашій уяві постали ці персонажі? Підтвердіть свою відповідь цитатами.
Першим у п'єсі ми бачимо Гіггінса. Серед різних людей, які зібралися під портиком церкви св. Павла в Ковент-Гардені, він привертає увагу тим, що не поводиться метушливо, а стоїть спиною до всіх і зосереджено щось занотовує у своєму записничку. Чоловік не вступає ні з ким у розмову, поки хтось не сказав, що він записує слова квіткарки. Тому Гіггінс справляє на читача зацікавлення, адже спочатку не зрозуміло, ким він є насправді і що він записує.
З перших слів квіткарки Елізи: "Ну шо се ти, Хреді!..
Читати відповідь повністю → - Яким був задум автора п'єси "Пігмаліон"?
Б. Шоу задумав п'єсу "Пігмаліон", розраховуючи на відповідну виконавицю ролі Елізи — відому англійську актрису Стеллу Патрік Кемпбелл. Саме вона й зіграла цю роль у спектаклі, який поставив сам драматург на сцені Театру його величності 1914 року. Коли йшли репетиції "Пігмаліона" зі Стеллою Патрік Кемпбелл та Гербертом Бірбомом Три (Хіггінс), він категорично забороняв їм демонструвати у фіналі почуття взаємного кохання між героями. П'єса була написана про інше — про те, що Елізі, якою вона стає у фіналі, все одно немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Які риси зближують творчість Б. Шоу і Г. Ібсена?
На початку 1890-х рр. Шоу став палким прихильником "нової драми" і передовсім – творчості Ібсена. Його погляди втілені у відомій праці "Квінтесенція ібсенізму" (1891). Сам блискучий оратор і майстер дискусії, Шоу надзвичайно велику увагу приділив такій рисі драматичного твору, як дискусійність (та й писав він драмидискусії).
Бернард Шоу був щирим прихильником творчого методу Генріка Ібсена...
Читати відповідь повністю → - Яку рису творчості Б. Шоу ви можете визначити як головну?
Головне у творчості Бернарда Шоу — його антиміщанська непримиренність, боротьба із лицемірством, неправдою найкращою своєю зброєю — іронією.
Переглянути відповідь на окремій сторінці →