Б. Шоу задумав п'єсу "Пігмаліон", розраховуючи на відповідну виконавицю ролі Елізи — відому англійську актрису Стеллу Патрік Кемпбелл. Саме вона й зіграла цю роль у спектаклі, який поставив сам драматург на сцені Театру його величності 1914 року. Коли йшли репетиції "Пігмаліона" зі Стеллою Патрік Кемпбелл та Гербертом Бірбомом Три (Хіггінс), він категорично забороняв їм демонструвати у фіналі почуття взаємного кохання між героями. П'єса була написана про інше — про те, що Елізі, якою вона стає у фіналі, все одно немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії.