Джордж Гордон Байрон — Мазепа

Якими художніми засобами малює його образ?

викликають думки про те, що вже близько смерть. Герой не розуміє, чи "застигає кров моя", хоч для нього це дивно, адже раніше "Я сам був інший чоловік, Нестримний, як гірський потік…". За допомогою епітетів, порівнянь, метафор Байрон малює образ Мазепи: "бунтарська кров", яка "твердо рветься догори, Подібно, як змія гримуча Випростується із покруччя, Готова кинути жало…", "У мозку жар, у серці біль, Воно забилося тіль-тіль І зупинилось", "Я був мертвіший за мерця", "Хотів прокинутись, але Моє чуття було мале".

Гетьман змальований на початку й наприкінці твору вже літньою людиною. Він супроводжує Карла XII після поразки шведів під Полтавою 1709 р. У перших розділах поеми Мазепа зображений, як "дуб-титан", Карл ХІІ говорить, що гетьман вміє "летіти вітром навмання". Незважаючи на втому, Мазепа "…обійняв свого коня За шию, наче той рідня", підкинув йому листя. Король шанує Мазепу за те, що той не кидає слова на вітер, більше робить, аніж говорить...

Поема має яскраву символіку. Картини "дикої" природи увиразнюють незвичайність образу Мазепи, його винятковий характер. Бурхливі потоки, вітри, хвилі уособлюють пристрасті, що охопили серце героя. Вороння символізує смерть, а схід сонця – надію на повернення до життя. Але серед усіх символів вирізняється образ коня. Кінь у романтичній літературі – традиційний символ успіху, людської долі. Карл XII двічі втрачає своїх скакунів під час утечі, і це означає, що щастя залишило короля та його військо...

Змальовуючи Україну, автор неодноразово підкреслює, що це "дика" країна, тут "дикі степи", "дикий праліс", "дика площина". Байрон створив емоційний образ України – безмежної, вільної, ще не освоєної землі, що таїть у собі величезні природні багатства. Нестримний біг дикого коня уособлює думку поета про історичний рух України, яку автор хотів би бачити вільною, як і все людство загалом. Мазепа й Україна доповнюють одне одного, ці художні образи тісно пов'язані...

У завершальних словах романтичної оповіді старого гетьмана підкреслюється роль долі в житті людини: ніхто не знає і не може вгадати, що готує йому життя, як складеться його доля.

Чим образ українського гетьмана приваблював європейських митців?

Поему "Мазепа" Байрон написав під час перебування в Італії в 1818 чи 1819 рр. На початку твору він подав довідку про те, що в її основу покладено один з епізодів з "Історії Карла XII" французького письменника Вольтера. У Європі побутувала легенда про Мазепумв кількох версіях...

На початку поеми Мазепа, не зважаючи на поразку під Полтавою, починає розповідати Карлові ХІІ історію своєї молодості, щоб відвернути тяжкі думки. Тут подано колоритну портретну характеристику гетьмана, у якій не забуто його козацькі риси. Незважаючи на надмірну втому, він упорядкував своє військове спорядження, потурбувався про коня, а потім почав пригощати короля та його почет. Гетьман зберігає свої мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність...

Після початку оповіді історичні події відступають у поемі на другий план, і читач поринає у світ романтики. Романтичними є і безмежна любов Мазепи до прекрасної Терези (це почуття гетьман проніс крізь усе життя і вже літнім пам'ятає пристрасть, яка охоплювала його багато років тому), і відмова коритися обставинам, прагнення боротися навіть тоді, коли відсутня будь-яка надія на порятунок, і всеохопна пристрасть помсти.

Найбільше враження на читача справляє образ самого Мазепи...

Опис бігу дикого коня, який несе Мазепу, займає важливе місце в поемі. Образ цього коня є символічним. Це водночас фатальна доля, утілення смерті, а також символ волі, якої так прагне Мазепа. Автор порівнює біг коня з вітром: "як вітру течія", говорить, що вони "…поспішали метеором Який у небі неозорім Сліпучим спалахом з узбіч Освітлює раптово ніч"...

Українець постає як нескорений "дуб-титан, землі козацької гетьман", із сильним характером. Титаном був інший улюблений герой Байрона – нескорений Прометей. Скорився б Прометей – і не терзав би його орел, дзьобаючи печінку, і вибачив би його Зевс… Скорився б Мазепа, і правив би собі в Україні, а Петро І і надалі б відзначав свого "малоросійського намісника". Але і Прометей, і Мазепа мали дух бунтарства.