Після початку оповіді історичні події відступають у поемі на другий план, і читач поринає у світ романтики. Романтичними є і безмежна любов Мазепи до прекрасної Терези (це почуття гетьман проніс крізь усе життя і вже літнім пам'ятає пристрасть, яка охоплювала його багато років тому), і відмова коритися обставинам, прагнення боротися навіть тоді, коли відсутня будь-яка надія на порятунок, і всеохопна пристрасть помсти.
Найбільше враження на читача справляє образ самого Мазепи. Це людина смілива, могутня, романтична й титанічна. Гетьман відданий високим ідеалам – коханню, дружби, свободи, вірності Батьківщині. Він постає волелюбним, внутрішньо незалежним.