їдемо до цирку, до Нью Йорка.
Він тримає мене за
плечі у прикрий вітер:
клапті сніжного паперу
розлітаються понад залізничними шляхами.
Батько любив
стояти ось так, тримати
мене, щоб не бачити.
Я пам'ятаю оте
вдивляння у даль,
у світ, що бачив мій батько.
Я училася
поглинати цю порожнечу,
і важезний сніг
не падав, а кружляв довкола нас.
Переклад Вікторії Фещук