Юрій Яновський — Шаланда в морі (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-психологічна новела з елементами героїчної.

Напрям (течія): модернізм.

Тема: довге чекання дружиною повернення свого чоловіка зі штормового моря.

Ідея: утвердження краси людських почуттів; возвеличення жіночої відданості й стражденності, а водночас стійкості й твердості духу; оспівування чоловічої сили волі й твердості духу, які допомагають протистояти "бурі" морській і життєвій; утвердження родини як неминущої цінності.

Головні герої та їх образи: Мусій Половець, його дружина Половчиха, рибалка Чубенко.

Сюжет: Мусій Половець змагається з крижаними хвилями, але намагається врятувати не себе, — артільну шаланду. З берега його майже не видно, допомогти йому ніяк. Друзі-рибалки вже не вірять у щасливе повернення. На березі залишається лише його вірна дружина. Вона з надією дивиться на море, згадує своє життя з Мусієм, своїх синів. Раптом з'являється шаланда, і Половчиха дивиться й боїться роздивитися. І ось вона почула голос свого змученого крижаними хвилями чоловіка. Мусій сказав, що не міг кинути артіль, бо вона й так бідна. Подружжя Половців, ніжно обнявшись, пішло до домівки.

Проблематика:

• краси і вірності кохання
• подружньої вірності та відданості
• героїзму простих людей
• творчої праці
• відповідальності за довірену справу
• сили духи жінки
• материнської любові
• сім'ї як основи держави

Примітки та корисна інформація:

Художній час і простір у новелі "Шаланда в морі" обмежені — дія відбувається в короткому часі, на конкретному просторі — у морі й на його березі. Сюжет простий, але досить напружений. Письменник більше зосереджує увагу на внутрішньому стані Половчихи, передає його укрупненими, лаконічними мазками: "її серце обдував трамонтан, її серце ладне було вискочити з грудей"; "вона не показувала перед морем страху, вона мовчки стояла на березі — висока й сувора, їй здавалося, що вона — маяк невгасимої сили". Сцена чекання на березі штормового моря (як утілення вірності подружжю) — як символ краси вірності — неминуче викличе в уяві читача асоціації з українською народнопісенною творчістю, особливо з образом Ярославни (зі "Слова о полку Ігоревім") — своєрідним символом вірності коханню. Власне, емоції, переживання героїні рухають і сюжетом. Тобто емоційне, ліричне начало виконує у творі чи не найосновнішу роль, воно наближує новелу до жанру героїчної поеми. Бо оспівано тут, власне, негучний, повсякденний героїзм звичайних людей. І герой тут не лише жінка, стійка й вірна своїй родині, а також її чоловік, який, ризикуючи життям, кинувся рятувати громадське добро. Під пером романтика вони — особливі, красиві у своїх вчинках і діях, у своїй життєвій позиції, хоча вибір кожного з них (рятувати й чекати) — зрозумілий і природний, як і всі загальнолюдські цінності (Р. Мотай).