Яновський Юрій — Шаланда в морі

У новелі "Шаланда в морі" письменник змальовує образ жінки в чеканні, образ люблячої матері, образ дружини, яка вічно чекає чоловіка з моря. "Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі… все показувало, що незабаром ревтиме й справжній штормило", коли вийшла на берег стара Половчиха виглядати свого Мусія з моря. Небагатьма штрихами змальовує письменник зовнішність жінки: "вона була висока та сувора, як у пісні", "одежа на ній віялась, мов на кам'яній"...

Екзотичні елементи у новелі: трамонтан (назва холодного вітру), шаланда (невелике судно, призначене для навантаження чи розвантаження інших суден), згадка про маяк, опис зимового штормового моря зі шматками криги. Ці елементи надають новелі своєрідності, передають ту атмосферу, серед якої відбувається подія.

Новелу "Шаланда в морі" я уявляю у холодних, похмурих, сірих тонах, адже надворі був "місяць січень чи лютий". Морські хвилі були чорні з білими гривами, вітер збивав з них білі шапки. Довкола стояв мокрий, густий, сірий туман. Серед цієї лютої холоднечі і криги єдиними теплими кольорами були червоний і зелений. Цими кольорами засвітився одеський маяк.

Новела від перших до останніх рядків тримає читача в напруженні. Нас непокоїть шторм, хвилює доля шаланди в морі, жахає, що там, далеко від берега, от-от її переверне й поглине розбурхана стихія. Напруження збільшується тому, що в шаланді рибалка Мусій Половець має доставити в селище Чубенка. Коли Мусій бачить, що той не залишить його, він робить вигляд, що потопає, і це рятує і Чубенка, і артільну шаланду.

Мусій залишився живий, бо був досвідченим і витривалим рибалкою. Він не хотів кидати артільне добро, тому плив за човном, штовхаючи його поперед себе. Можливо, саме тому він не втонув. Та варто зазначити, що для героя великою підтримкою була сила любові і відданості його дружини. Половчиха із чоловіком удвох впоралися біля врятованої шаланди, а потім "подружжя Половців пішло до домівки… вони йшли впевнено й дружно, як ходили ціле життя".

Сцена чекання на березі штормового моря (як утілення вірності подружжю) – як символ краси вірності – неминуче викликає в уяві читача асоціації з українською народнопісенною творчістю, особливо з образом Ярославни – своєрідним символом вірності коханню. Як і Ярославна в Путивлі на валу, ладна була б вона полетіти до Мусія, сили свої віддати, допомогти, "крикнути й покликати" чоловіка. Туга, але не розпач, огорнули вірне, любляче жіноче серце.

Ю...

У новелі "Шаланда в морі" пейзаж позначає місце і час дії (""Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки. Коло берега кригу розбив штормок, а все показувало, що незабаром ревтиме й справжній штормило…""), за його допомогою читач може уявити собі де і коли відбувається подія...

У новелі кількома штрихами розкривається образ Половчихи і як люблячої матері. Народила вона п'ять синів, виростила, і хоч не всі стали на правильну путь, усіх любить матір: і ледащого Андрія, який вдався у дядька Сидора, і Панаса, що "привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк" (він найдорожчим був матері, бо важко його народжувала), й артиста Оверка, й Сашка, й Івана, який "працює на заводі і робить революцію". Передчуває материнська душа смерть синів і болить за ними...