Літературна енциклопедія

Наявність у творі, сцені, чи описі, а також у мові персонажів прикмет історичного минулого. Це переважно імена історичних героїв, описи старовинних звичаїв, згадки про історичні події, архаїзми тощо.

Будується на історичному сюжеті, в ньому широко відтворюється минула епоха та її діячі. Поряд з історичними романами існує історична драматургія та історичні поеми. Тому говорять часто про історичний жанр у літературі, в якому роман посідає провідне місце.

Жанровим різновидом історичного роману є роман історико-біографічний, у якому біографія історичного героя, вченого, художника, письменника, композитора привертає основну увагу письменника.

Це ліро-епічні твори героїчного характеру про важливі події минулого та відомих історичних осіб.

Іноді до історичних пісень відносять також пісні, в яких відбилися суспільно-політичні явища, характерні для певних історичних періодів. В історичних піснях поетично відтворена народом його історія, що довгий час передавалася усно.

За своїм змістом, образами й сюжетом історичні пісні близькі до народних дум, але відрізняються від них своєю віршовою формою...

Одна з основних літературознавчих наук (поряд з теорією літератури та літературною критикою). Вона вивчає художню літературу в її історичному розвитку від найдавніших часів і до наших днів. Об’єктивні закономірності історико-літературного процесу, літературні течії, жанри, творчість окремих письменників, їх місце і значення в літературному розвитку, так само як і найвидатніші твори їх,— історія літератури вивчає у зв’язку з загальним історичним розвитком країни, з процесами класової боротьби...

Один із основних жанрів народної творчості, епічний, розповідний, сюжетний художній твір усного походження про вигадані та фантастичні події.

Це ліричні твори, якими супроводжуються обряди та ритуали, пов'язані з циклічністю природи, зі зміною пір року.

Строфа з чотирьох рядків, чотиривірш.

Сценарій, перероблений для читання (наприклад, "Україна в огні" О. Довженка).

Заключна частина віршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу.

Напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції у XVII ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування.

Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам, а в деяких зберігав свої, позиції аж до першої чверті XIX СТ...