Літературна енциклопедія

Літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості...

Це різновиди того самого літературного твору, зумовлені: а) прагненням автора досягнути більшої досконалості (часто з урахуванням зауважень критики) чи б) втручанням у текст цензури, редакторів і видавців, що іноді призводить до великої розбіжності між написаним і опублікованим.

Роман Панаса Мирного й Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" довго дороблявся авторами і був опублікований за остаточним — шостим — варіантом (редакцією). Повість І. Франка "Boa constrictor" відома в трьох редакціях та ін...

Авторські пояснення в тексті драматичного твору про час і обстановку, в якій відбувається дія, про вік, вигляд, міміку, жести, інтонацію голосу персонажів, про їх психологічний стан, вчинки тощо.

Один із видів творчих взаємовпливів, який полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників.

Висловлювання персонажа.

Уповільнення розповіді, що забезпечується частими повторами цілих фраз.

Повторення однакових слів чи виразів, віршорядків чи строф у творі з метою звернути на них особливу увагу читачів або (і) підкреслити мелодійність, ритмічність.

Один із провідних жанрів літературної критики, що розглядає й оцінює твори художньої літератури й мистецтва, визначає їх вартість та характеризує, на думку критика, хиби, недоліки.

Протяжне проказування, що наближається і до декламації, і до співу.

Співзвучність закінчень слів у віршових рядках.