Від навали сірості, заздрості та брехні.
І — блискучі переклади.
І — вічність. Безсмерття, дароване тим, хто не закопує в землю свій талант.
Хто в світі залишається собою.
Від перших днів своїх і до останніх...
Історія людини в історії людства
Григорій Петрович Чубай (1949-1982) — видатний український поет, перекладач іспанських, польських, словацьких та російських поезій.
Народився 23 січня 1949 року в селі Березини Козинського району Рівненської області. Закінчив Козинську середню школу. Намагався вступити до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, однак через виступ біля пам'ятника Кобзарю, де він висловив власне тлумачення творів Шевченка, дорога до освіти була йому закрита.
Писати вірші та друкуватися почав у ранньому віці. У дев'ятнадцять років написав геніальну, пронизливо-антиімперську поему "Вертеп" — узагальнену картину патологічного стану світу. Тоді ж переїхав до Львова.
Був організатором та видавцем "Скрині" — одного з найперших самвидавівських журналів України.
За волелюбність, внутрішню свободу та культурний опір, існуючій на той час системі, до кінця життя зазнавав переслідувань та утисків. Перебував під арештом, не міг отримати гідної роботи, тяжкою фізичною працею — єдиним джерелом існування — підірвав своє здоров'я.
1979 року успішно склав іспити до Літературного інституту в Москві. Провчився три курси, вважався найкращим студентом на своєму потоці.
Автор поем "Марія", "Світло і сповідь", "Відшукування причетного", поетичних збірок "Говорити, мовчати і говорити знову", "Плач Єремії", низки дитячих віршів та блискучих перекладів.
[i]Ти синім небом дивишся на мене,
Щоб я, бува, душею не зачах.
В моїх ночах — тополь свічки зелені,
В моїх ночах, в задуманих очах.
(З юнацього вірша "Україні") [/i]