Згадане в тексті положення відповідає 12-й годині ночі.
[309] Потворник – помічник волхва, той, що творить требу, тобто здійснює певну обрядову дію.
[310] Шатун – ведмідь, якому перервали зимову сплячку.
[311] Стрижень – ліва притока Десни, нині протікає на території села Вільне Коропської ОТГ Чернігівської області.
[312] Паща – пастка на лисицю або видру; звіра вбивала важка колода, що трималася на чутливому до руху оперті.
[313] Плахта – пастка на куницю, соболя чи тхора, яка ставилася над землею і діяла по принципу пащі, тільки мала відповідно менший розмір.
[314] Пазанка – частина заячої лапи вниз від колінного суглоба.
[315] Пищик – тут: мисливський свисток, що імітує голос птаха, манок.
[316] Ріпиця – покрита шерстю основа хвоста у деяких тварин.
[317] Ухналь – цвях, котрим кріплять до копита коня підкову.
[318] Велесів тиждень – з 10 по 15 лютого за сучасним календарем.
[319] Сириця – тут: недублена шкіра, оброблена жировими матеріалами, які роблять її дуже еластичною та водночас міцною.
[320] Напасть – тут: небезпека, горе, спокуса, гріх.
[321] Безочиво – безсоромно.
[322] Порфірородні – народжені в Порфіровій палаті Великого палацу візантійських імператорів.
[323] Заповіт василевса Константина – мається на увазі твір імператора Візантії Костянтина VІІ Багрянородного "Про управління імперією".
[324] Древлє – давно, колись.
[325] ...отим духом – мається на увазі запах ладану.
[326] Вогнепоклонники – зороастрійці. Вогнепоклонниками зороастрійці називаються за те, що молитви вони звертають до джерела світла. Це може бути Сонце, а при його відсутності – вогонь.
[327] Сваволя – тут: не обмежена нічим влада. Дослівно може перекладатися, як "Воля неба (Сварги)", на котру ніхто із смертних права не має.
[328] Доблій – тут: доблесний.
[329] Кінці – тут: так називались ремісничі окраїни великих давньоруських городів, які часто були населені переважно представниками однієї якоїсь професії, наприклад гончарами, кожум'якам тощо.
[330] Василій ІІ – імператор Візантії з 976 по 1025 рік, прозваний Болгаробійцею через надзвичайно жорсткі методи війни з болгарами, котру вів з 976 по 1018 рік.
[331] Сестринець – син сестри, племінник.
[332] Епарх – містоначальник Константинополя.
[333] Макелла – ніж м'ясника.
[334] Автократор – самодержець, грецький відповідник латинського титулу "імператор".
[335] Ескувіти – кінний загін імператорської гвардії.
[336] Портик – розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують її перекриття.
[337] Нумер – одна з частин Великого палацу Константинополя, котра частково використовувалась в якості казарм для етерії, а частково як тюрма для особливо небезпечних державних злочинців.
[338] Силенціарій ("охоронець тиші") – придворний служитель василевса, що відповідав за спокій і порядок у палацевих покоях, насамперед під час урочистих виходів імператора.
[339] Фема – адміністративно-територіальна одиниця Візантії, на базі котрої існував також і військовий округ, що за потреби виставляв ополчення з місцевих жителів і дрібних землевласників.
[340] Проскінісис – обов'язковий ритуальний звичай вітання та поклоніння василевсові.
[341] Хрисотриклін – "Золота палата": розкішний восьмикутний тронний зал Великого імператорського палацу з куполом. У східній його частині була велика напівкругла ніша – конха, де на узвишші стояв імператорський трон.
[342] Вівліо (βιβλίο) – книга (з грецької).
[343] Августеон – центральна, найбільша площа Константинополя.
[344] Дивітиссій – парадне вбрання василевсів: довгий верхній одяг з широкими рукавами, що вдягався через голову.
[345] Симвасилевс – імператор-співправитель. Василій ІІ правив спільно зі своїм братом Костянтином VІІІ.
[346] Грецький вогонь – запалювальна суміш на основі нафти, сірки, селітри та інших компонентів, що була на озброєнні візантійського флоту. Рецепт суміші зберігався в надзвичайному секреті.
[347] Порок – таран, стінобитне знаряддя.
[348] Проедр (проедрон тин синкліту) – глава сенату Візантійської імперії.
[349] Архонт – начальник міста або провінції Візантійської імперії. Також цим словом ромеї називали руських князів.
[350] Устрояти – від давньоруського устроєніє – устрій, порядок, облаштування.
[351] Сканна нитка – золота або срібна нитка, котра перевивала кольорову шовкову.
[352] Приблизно 30 см.
[353] Пасока – сік клена або берези.
[354] Великдень – п'ятнадцята неділя від Різдва Божича, перший день після весняного рівнодення.
[355] Діди ( Проводи) – день поминання предків, дев'ятий день після Великдня. Цього дня проводжали до Вирію душі померлих родичів, котрі на запрошення живих спускалися на землю увечері перед Великоднем і гостювали в родинах.
[356] Водима – дружина, супруга. При укладанні шлюбу праві руки наречених пов'язували (тобто, супружили) рушником. При цьому дружина опинялася за чоловіком, відтак, він її вів (в тому числі – по життю).
[357] Вершок – давньоруська міра довжини, приблизно 4,5 см.
[358] Уход – такі, основані на довірі, відосини між власником та рабом, коли останньому дозволялося за обумовлену плату займатися якимось промислом на стороні.
[359] Вевериця – білка. Її хутро слугувало також найменшою грошовою одиницею Давньої Русі. У срібній гривні 100 вевериць.
[360] Притика – тут: дерев'яний кілок або залізний прут, шворінь, котрим волове ярмо кріпилося до дишла.
[361] Колодій (Масляна, Масниця) – восьмий шестиденний (язичницький) тиждень опісля Різдва Божича.
[362]Кила – грижа.
[363] Десятина – тут: десята частина.
[364] Недоля – одна з трьох віщих дів-Судениць ( Доля, Недоля й Судьба).
[365] Лихо – злий дух у вигляді великої злостивої баби.
[366] Маштачок – тут: малорослий, проте міцний коник.
[367] Поприще – тут: відстань, яку ратай проходить із сохою від одного краю ниви до іншого. В абсолютному вимірі становило приблизно 1,3 км або 750 сажнів.
[368] Огниво – тут: знаряддя для видобування вогню – шматок сталі з високим вмістом вуглецю. Коли ним ударяли по кременю, утворювався пучок іскор, від якого займався трут.
[369] Прясельце – невеличкий округлий та плаский тягарець із отвором посередині що кріпився на веретені для сталості й рівномірності обертання. Виготовлялися зазвичай із природного шиферу, що у великій кількості видобувався біля літописного древлянського Вручія (зараз Овруч Житомирської області) і звідти розходилися від Новгорода до Дністра.
[370] Сухоти – туберкульоз.
[371] Коза – тут: невеличка залізна решітка для дров, що кріпилася на носі човна, виступаючи над водою.