Ворона Володимир

Повні тексти творів

Анекдотична бувальщина

Слово до читачів.
Автор аніскільки не претендує на оригінальність того, що ви прочитаєте нижче. Тут жодної моєї вигадки: усе написане мало місце в реальному житті, я лише переповів ці історії по-своєму – десь підсолив, десь досмажив, десь полив соусом. Смачного!
Мисливська байка.
Було це ще за радянських часів. Вітько, чи то пак, Віктор Григорович Орел – новоспечений лікар – одразу ж після закінчення ординатури загримів на два роки в армію...

Читати повністю →

Блакитна мрія

Того дня Вітасу не везло. Чи в Хургаді щось наплутали, чи вже безпосередньо у багажному відділенні Віденського аеропорту стався збій, але валізу з його речами знайшли не одразу. Доки пройшов митний контроль та потрапив до зали зустрічей, де мав зустрітись з незнайомою людиною, аби на прохання їхнього моториста Золтана передати тій невеличкий згорток, часу для реєстраціїї на рейс до Борисполя практично не лишалось...

Читати повністю →

Казка про пізнє яблучко

Посадив дідусь Іван яблуневий сад. Деревця, доки були ще молоденькими, росли дружно, ніхто нікого не ображав. Та ось прийшов час і на яблуньках у травні місяці з цвіту зав'язались перші плоди. Всі деревця були страшенно горді з того і дружно хвалились одне перед одним своїми ще маленькими яблучками.
Тільки стали всі помічати, що в однієї яблуньки на ймення Білий налив, яблучка ростуть швидше, ніж в інших...

Читати повністю →

Монолог самоти

Я стою край села, біля дороги й невідривно дивлюся на неї: чи ніхто не їде? Позаду мене, на північ, луг, Десна, переді мною – асфальт. Я ще не надто стара, нещаслива тільки... Бо самотня. Повз мене часом мчать автомобілі, а я все сподіваюся, що ось один якийсь зупиниться, вийдуть з нього люди, до мене підійдуть – нехай і чужі, та все ж люди.
Я – хата. А хаті без людей не можна. Коли в хаті немає людського духу, вона гине. Ви гадаєте, дах, двері, вікна вбережуть хату? Ні-і.....

Читати повністю →
Дивіться також