Разом із в'язов'ям утворювали раму саней.
Невструйло – людина, нездатна до роботи, в котрої все з рук валиться.
Недбай – той, хто не дбає, поганий господар.
Неправедно – тут: несправедливо, не по правді.
Непразна – вагітна.
Неродивий – який не підтримує родинні стосунки, зарозумілий.
Несусвітнє – таке, що не належить до цього, явного світу.
Нетіль – телиця, ялівка до першого приплоду.
Нехай захистять нас від ворога Мазда та Спента Армайті... – слова зороастрійської молитви.
Нечистивець (не чистий, нечист) – зла, лиха людина.
Нитниці – сукупність нитяних петель в ткацькому верстаті для підйому ниток основи.
Нікея – стародавнє місто в Малій Азії. Нині на його місці знаходиться турецьке місто Ізник.
Німець – на Русі німцями звали будь-яких чужоземців, котрі не знали руської мови, тобто, на переконання русів, були "німими".
Ногата – дрібна срібна монета; див. гривня.
Номісма – золота монета Візантійської імперії вагою 4,5 грама. Імператор Никифор ІІ Фока, провівши першу в історії Візантії грошову реформу. зменшив вагу номісми до 4,13 грама, внаслідок чого нова монета отримала назву номісма тетартерон, тоді як дореформену стали звати номісма гістаменон.
О
Обельний холоп – людина, що втратила волю, раб, котрий повністю належить своєму господарю.
Обід – тут: залізний обруч, що стискає колесо воза, аби воно не розсипалося.
Обло – чашеподібний поперечний вируб у колоді для кутової зв'язки у вінці.
Оброк – тут: плата за оренду знарядь праці чи тяглового скота.
Обштина – община.
Овсень – бог осені у давніх слов'ян.
Огир – самець коня, що досяг статевої зрілості, жереб.
Огниво – тут: 1) перехрестя між руків'ям меча та його лезом; слугувало для захисту руки; 2) знаряддя для видобування вогню.
Огнищанин – тут: старший у родині.
Огузи – союз двадцяти чотирьох тюркомовних племен, предки теперішніх туркменів та казахів.
Одін – верховний бог скандинавської міфології, опікувався війною, торгівлею, мореплавством та поезією.
Окс – древня назва Аму-дар'ї.
Односічний меч – лезо якого, на зразок ножа, лише з однієї сторони.
Охлупень – найвище розташований елемент двоскатної покрівлі: колода з глибоким поздовжнім жолобом трикутної форми, що лежить на стику двох скатів, спереду оздоблена витесаною головою коня.
Ольвія – давньогрецька північно-чорноморська колонія, нині – місто в Одеській області.
Опойок – шкіра молочного теляти, м'яка та еластична.
Орден бенедиктинців – орден латинських ченців. Заснував Бенедикт Нукійський бл. 530 в Монте-Кассіно (Італія). Складений ним статут для кліриків містив три обітниці: постійне проживання в монастирі, послух і цнотливість. Праця була обов'язковою.
Основа – пасма прядива, складені певним чином, підготовлені для ткання полотна, його поздовжні нитки.
Отній – отчий, батьківський.
Очкур – пояс із мотузки чи шворки.
Охлупень – тут: завершальний елемент двоскатної тесової покрівлі у вигляді колоди з вибраним знизу пазом, кінці якої оформлені у вигляді кінської голови, оскільки кінь вважався в давній Русі твариною-оберегом. Охлупень придавлював собою верх тесової покрівлі.
Охряп – спосіб кутової врубки, за якої зверху та знизу колоди робиться не кругла, а прямокутна виїмка на чверть її діаметра.
Ошитка (ручайник) – личинка комара-поденки, що нагадує гусінь з шістьма ніжками. Живе у воді і для захисту будує собі житло у вигляді трубочки, знаходячись в якому, пересувається по дну.
Ощип – тут: верхній вінець дерев'яного зруба, на котрий спираються бики (стропила) покрівлі.
П
Паволока – шовкова тканина.
Паки – ще, також, окрім того.
Пакіл – Полярна зірка. Знаходиться практично на одній лінії з земною віссю, через що й не змінює свого положення на нічному небі.
"...панум нострум квотидіанум да нобіс одіє" – хліб наш насущний дай нам днесь.
Панчала – санскритська назва гірського хребта Пір-Панджал в Малих Гімалаях, який відділений від Великих Гімалаїв Кашмірською долиною.
Пардус – так звався не лише азійський гепард, але й леопард та сніговий барс, котрі на той час були поширені на Кавказі.
Парик – візантійський селянин-орендар.
Пасока – сік берези чи клена під час весняного сокоруху.
Пасхал – пасхальна свічка, що застосовується в католицькому обряді хрещення.
Пацинакити – грецька назва печенігів.
Пек – кровожерливий син Чорнобога та Мари, найстарший серед чортів.
Пендеб – Пенджаб, історична країна, що розміщена на території Пакистану та Індії, межиріччя п'яти рік, яке за півтора тисячоліття до н.е. заселили арії – вихідці з Європи, котрі вважаються протоукраїнцями і які, поживши там, повернулися через територію Персії назад.
Переліг – примітивна система землеробства, при якій поле після зняття декількох врожаїв залишалося як пар без обробітку щонайменше на 8 років. Родючість ґрунту відновлювалася під впливом багаторічних трав.
Перестріл – давньоруська міра довжини, що відповідала відстані, на якій стріла зберігала свою вбивчу силу, дорівнює приблизно 200-220 м.
Переярок – молодий вовк минулорічного виводку.
Перші півні – починають співати якраз посередині між північчю та світанком, треті – на світанку, другі – посередині між першими та третіми. Слід зазначити, що таким чином їхній спів зсувається в часі залежно від пори року.
Пестун – 1) опікун малолітнього правителя, вихователь; 2) минулорічне ведмежа, що залишається біля матері і виконує роль своєрідної няньки для нового потомства.
Пилав – плов.
Підсіка, підсічне землеробство – на визначеній ділянці лісу проводили рубку і корчування, потім ліс спалювали, ґрунт розорювали сохою чи ралом і у попіл, змішаний із ґрунтом, висівали зерно; при цьому попіл слугував добривом. Коли ділянка виснажувалася, рубали ліс (підсікали) на новій, а попередю ниву або залишали зовсім, переходячи із житлом на нове місце, або переводили у лядину, на відпочинок.
Племенщина – уся сукупність землі, в даному разі пахотної, котрою володів рід.
Плесо – тут: хвіст сома.
Плефр – грецька одиниця довжини, рівна 100 ступням (футам) – приблизно 31 метр.
Поводень – повінь.
Погост – запроваджене княгинею Ольгою військове поселення, в якому під час збору данини зупинявся обоз полюддя.
Позор –тут: привселюдний огляд.
Позорці – тут: глядачі.
Позорити – подивитися.
Полабія – історична область в Німеччині, що розташована між річками Ельба (Лаба) та Одер.
Полель – бог сімейних стосунків, приходить до людей вже після свого молодшого брата – Леля.
Полиця – залізна пластинка над наральником, котра клала на бік розрізану ралом землю, примітивний попередник плуга.
Полюддя – організований князем щорічний об'їзд підвладних йому земель з метою збору данини.
Помістя – невеликий податок, що брався з жителів малих городів.
Понура – свиня.
Поповзень – птах роду гороб'ячих, що харчується комахами на стовбурах дерев.
Попсуй – невміла людина, що псує доручену їй справу.
Посад – від слова "садити": поселення поряд із стінами города, місце, де осіли, з власної волі чи волі феодала, переселенці, в основному – ремісники.
Послух – тут: свідок.
Посолонь – по ходу сонця.
Посулити – метнути. Звідси походить слово "сулиця" – короткий спис для метання (дротик).
Потворник – помічник волхва, що допомагав творити требу.
Почеп – те ж, що й причепа.
Поволока сліду – риска, що її прописує на поверхні піску чи снігу звір або птах, опускаючи лапу. Поволока розташована позаду відбитку лапи чи ноги.
Подільське Торговище – місце торгу на Подолі біля Дніпра та Почайни, згадується в літописі.
Поземно – горизонтально.
Позор – тут: загальний огляд, чиясь ганьба, котру кожен бачить.
Полабія – історична область на балтійському узбережжі сучасної Польщі.
Полба – дика, неокультурена ще форма проса.
Полюддя – щорічний збір київським князем данини з підвладних йому племен.
Поперечниці, триб, цуга – дерев'яні деталі ткацького верстата (кросен).
Поповзень – маленька лісова пташка, що харчується дрібними комахами, відшукуючи їх на стовбурах дерев.
Поприще – міра довжини, приблизно 750 сажнів, або 1,5 км. Відстань, яку ратай проходить із сохою від одного краю ниви до іншого.
Порти – штани.
Послух – свідок, пізніше донощик, шпигун.
Посолонь – по сонцю, зліва направо.
Поставець – високий металевий триножник із затискачем угорі, куди вставлялася запалена скіпка. Затискач дозволяв змінювати кут нахилу скіпки і тим самим регулювати яскравість освітлення та інтенсивність горіння.
Потворник – помічник волхва, той, що творить требу.
Правда – тут: звичаєве право.
Преслава – місто в Болгарському царстві.
Прибутна вода – повінь.
Приводи – мотузки на краях невода.
Припутень – великий дикий голуб.
Притонок – місце, де невід вибирають з води.
Причепа (череда) – однорічна рослина сімейства Айстрових.
Пришва – передній валик ткацького верстата (кросен) для закріплення ниток основи та намотування готового полотна.
Пріор – настоятель невеликого католицького монастиря.
Протока – сформоване окреме русло ріки з усіма властивими річковому руслу властивостями, котре знову впадає в ту ж саму ріку нижче по течії.
Просинець – січень.
Прутень – чоловічий статевий орган.
Пря – суперечка, сварка, спротив, судова справа.
Прясло – тут: ланка горожі від стовпа до стовпа.
Пуд – 1) давня міра ваги, що дорівнює 16 кг;
2) ручні ваги, те ж, що й пізніше безмен.
Пуд – тут і скрізь далі – специфіка поліської говірки, що своїм корінням сягає санскриту: коли в українських словах звук "і", що в аналогічних російських переходить в "о", стає "у".