Хоробор. Книга перша: Відступник

Володимир Ворона

Сторінка 141 з 151

Разом із в'язов'ям утворювали раму саней.

Невструйло – людина, нездатна до роботи, в котрої все з рук валиться.

Недбай – той, хто не дбає, поганий господар.

Неправедно – тут: несправедливо, не по правді.

Непразна – вагітна.

Неродивий – який не підтримує родинні стосунки, зарозумілий.

Несусвітнє – таке, що не належить до цього, явного світу.

Нетіль – телиця, ялівка до першого приплоду.

Нехай захистять нас від ворога Мазда та Спента Армайті... – слова зороастрійської молитви.

Нечистивець (не чистий, нечист) – зла, лиха людина.

Нитниці – сукупність нитяних петель в ткацькому верстаті для підйому ниток основи.

Нікея – стародавнє місто в Малій Азії. Нині на його місці знаходиться турецьке місто Ізник.

Німець – на Русі німцями звали будь-яких чужоземців, котрі не знали руської мови, тобто, на переконання русів, були "німими".

Ногата – дрібна срібна монета; див. гривня.

Номісма – золота монета Візантійської імперії вагою 4,5 грама. Імператор Никифор ІІ Фока, провівши першу в історії Візантії грошову реформу. зменшив вагу номісми до 4,13 грама, внаслідок чого нова монета отримала назву номісма тетартерон, тоді як дореформену стали звати номісма гістаменон.

О

Обельний холоп – людина, що втратила волю, раб, котрий повністю належить своєму господарю.

Обід – тут: залізний обруч, що стискає колесо воза, аби воно не розсипалося.

Обло – чашеподібний поперечний вируб у колоді для кутової зв'язки у вінці.

Оброк – тут: плата за оренду знарядь праці чи тяглового скота.

Обштина – община.

Овсень – бог осені у давніх слов'ян.

Огир – самець коня, що досяг статевої зрілості, жереб.

Огниво – тут: 1) перехрестя між руків'ям меча та його лезом; слугувало для захисту руки; 2) знаряддя для видобування вогню.

Огнищанин – тут: старший у родині.

Огузи – союз двадцяти чотирьох тюркомовних племен, предки теперішніх туркменів та казахів.

Одін – верховний бог скандинавської міфології, опікувався війною, торгівлею, мореплавством та поезією.

Окс – древня назва Аму-дар'ї.

Односічний меч – лезо якого, на зразок ножа, лише з однієї сторони.

Охлупень – найвище розташований елемент двоскатної покрівлі: колода з глибоким поздовжнім жолобом трикутної форми, що лежить на стику двох скатів, спереду оздоблена витесаною головою коня.

Ольвія – давньогрецька північно-чорноморська колонія, нині – місто в Одеській області.

Опойок – шкіра молочного теляти, м'яка та еластична.

Орден бенедиктинців – орден латинських ченців. Заснував Бенедикт Нукійський бл. 530 в Монте-Кассіно (Італія). Складений ним статут для кліриків містив три обітниці: постійне проживання в монастирі, послух і цнотливість. Праця була обов'язковою.

Основа – пасма прядива, складені певним чином, підготовлені для ткання полотна, його поздовжні нитки.

Отній – отчий, батьківський.

Очкур – пояс із мотузки чи шворки.

Охлупень – тут: завершальний елемент двоскатної тесової покрівлі у вигляді колоди з вибраним знизу пазом, кінці якої оформлені у вигляді кінської голови, оскільки кінь вважався в давній Русі твариною-оберегом. Охлупень придавлював собою верх тесової покрівлі.

Охряп – спосіб кутової врубки, за якої зверху та знизу колоди робиться не кругла, а прямокутна виїмка на чверть її діаметра.

Ошитка (ручайник) – личинка комара-поденки, що нагадує гусінь з шістьма ніжками. Живе у воді і для захисту будує собі житло у вигляді трубочки, знаходячись в якому, пересувається по дну.

Ощип – тут: верхній вінець дерев'яного зруба, на котрий спираються бики (стропила) покрівлі.

П

Паволока – шовкова тканина.

Паки – ще, також, окрім того.

Пакіл – Полярна зірка. Знаходиться практично на одній лінії з земною віссю, через що й не змінює свого положення на нічному небі.

"...панум нострум квотидіанум да нобіс одіє" – хліб наш насущний дай нам днесь.

Панчала – санскритська назва гірського хребта Пір-Панджал в Малих Гімалаях, який відділений від Великих Гімалаїв Кашмірською долиною.

Пардус – так звався не лише азійський гепард, але й леопард та сніговий барс, котрі на той час були поширені на Кавказі.

Парик – візантійський селянин-орендар.

Пасока – сік берези чи клена під час весняного сокоруху.

Пасхал – пасхальна свічка, що застосовується в католицькому обряді хрещення.

Пацинакити – грецька назва печенігів.

Пек – кровожерливий син Чорнобога та Мари, найстарший серед чортів.

Пендеб – Пенджаб, історична країна, що розміщена на території Пакистану та Індії, межиріччя п'яти рік, яке за півтора тисячоліття до н.е. заселили арії – вихідці з Європи, котрі вважаються протоукраїнцями і які, поживши там, повернулися через територію Персії назад.

Переліг – примітивна система землеробства, при якій поле після зняття декількох врожаїв залишалося як пар без обробітку щонайменше на 8 років. Родючість ґрунту відновлювалася під впливом багаторічних трав.

Перестріл – давньоруська міра довжини, що відповідала відстані, на якій стріла зберігала свою вбивчу силу, дорівнює приблизно 200-220 м.

Переярок – молодий вовк минулорічного виводку.

Перші півні – починають співати якраз посередині між північчю та світанком, треті – на світанку, другі – посередині між першими та третіми. Слід зазначити, що таким чином їхній спів зсувається в часі залежно від пори року.

Пестун – 1) опікун малолітнього правителя, вихователь; 2) минулорічне ведмежа, що залишається біля матері і виконує роль своєрідної няньки для нового потомства.

Пилав – плов.

Підсіка, підсічне землеробство – на визначеній ділянці лісу проводили рубку і корчування, потім ліс спалювали, ґрунт розорювали сохою чи ралом і у попіл, змішаний із ґрунтом, висівали зерно; при цьому попіл слугував добривом. Коли ділянка виснажувалася, рубали ліс (підсікали) на новій, а попередю ниву або залишали зовсім, переходячи із житлом на нове місце, або переводили у лядину, на відпочинок.

Племенщина – уся сукупність землі, в даному разі пахотної, котрою володів рід.

Плесо – тут: хвіст сома.

Плефр – грецька одиниця довжини, рівна 100 ступням (футам) – приблизно 31 метр.

Поводень – повінь.

Погост – запроваджене княгинею Ольгою військове поселення, в якому під час збору данини зупинявся обоз полюддя.

Позор –тут: привселюдний огляд.

Позорці – тут: глядачі.

Позорити – подивитися.

Полабія – історична область в Німеччині, що розташована між річками Ельба (Лаба) та Одер.

Полель – бог сімейних стосунків, приходить до людей вже після свого молодшого брата – Леля.

Полиця – залізна пластинка над наральником, котра клала на бік розрізану ралом землю, примітивний попередник плуга.

Полюддя – організований князем щорічний об'їзд підвладних йому земель з метою збору данини.

Помістя – невеликий податок, що брався з жителів малих городів.

Понура – свиня.

Поповзень – птах роду гороб'ячих, що харчується комахами на стовбурах дерев.

Попсуй – невміла людина, що псує доручену їй справу.

Посад – від слова "садити": поселення поряд із стінами города, місце, де осіли, з власної волі чи волі феодала, переселенці, в основному – ремісники.

Послух – тут: свідок.

Посолонь – по ходу сонця.

Посулити – метнути. Звідси походить слово "сулиця" – короткий спис для метання (дротик).

Потворник – помічник волхва, що допомагав творити требу.

Почеп – те ж, що й причепа.

Поволока сліду – риска, що її прописує на поверхні піску чи снігу звір або птах, опускаючи лапу. Поволока розташована позаду відбитку лапи чи ноги.

Подільське Торговище – місце торгу на Подолі біля Дніпра та Почайни, згадується в літописі.

Поземно – горизонтально.

Позор – тут: загальний огляд, чиясь ганьба, котру кожен бачить.

Полабія – історична область на балтійському узбережжі сучасної Польщі.

Полба – дика, неокультурена ще форма проса.

Полюддя – щорічний збір київським князем данини з підвладних йому племен.

Поперечниці, триб, цуга – дерев'яні деталі ткацького верстата (кросен).

Поповзень – маленька лісова пташка, що харчується дрібними комахами, відшукуючи їх на стовбурах дерев.

Поприще – міра довжини, приблизно 750 сажнів, або 1,5 км. Відстань, яку ратай проходить із сохою від одного краю ниви до іншого.

Порти – штани.

Послух – свідок, пізніше донощик, шпигун.

Посолонь – по сонцю, зліва направо.

Поставець – високий металевий триножник із затискачем угорі, куди вставлялася запалена скіпка. Затискач дозволяв змінювати кут нахилу скіпки і тим самим регулювати яскравість освітлення та інтенсивність горіння.

Потворник – помічник волхва, той, що творить требу.

Правда – тут: звичаєве право.

Преслава – місто в Болгарському царстві.

Прибутна вода – повінь.

Приводи – мотузки на краях невода.

Припутень – великий дикий голуб.

Притонок – місце, де невід вибирають з води.

Причепа (череда) – однорічна рослина сімейства Айстрових.

Пришва – передній валик ткацького верстата (кросен) для закріплення ниток основи та намотування готового полотна.

Пріор – настоятель невеликого католицького монастиря.

Протока – сформоване окреме русло ріки з усіма властивими річковому руслу властивостями, котре знову впадає в ту ж саму ріку нижче по течії.

Просинець – січень.

Прутень – чоловічий статевий орган.

Пря – суперечка, сварка, спротив, судова справа.

Прясло – тут: ланка горожі від стовпа до стовпа.

Пуд – 1) давня міра ваги, що дорівнює 16 кг;

2) ручні ваги, те ж, що й пізніше безмен.

Пуд – тут і скрізь далі – специфіка поліської говірки, що своїм корінням сягає санскриту: коли в українських словах звук "і", що в аналогічних російських переходить в "о", стає "у".