Пауло Коельйо — Алхімік

Критики визначають жанр "Алхіміка" як філософську казку або роман-притчу. Притча – твір із повчанням в алегоричній формі. Притча є одним із засобів вираження морально-філософських суджень автора і часто використовується з метою прямої настанови читача в питаннях людської й суспільної поведінки. Твір П...

У пролозі роману Алхімік як учитель і провідник головного героя переповідає притчу про Нарциса в інтерпретації О. Уайльда, який перетворив міфічний сюжет на свій улюблений парадокс: озеро не помітило краси Нарциса, бо дивилося на своє зображення в його очах, тобто вода була дзеркалом для Нарциса, а очі Нарциса слугували дзеркалом для озера. Міфічний символ егоїзму й самозакоханості, за О...

Які істини відкрилися юнакові під час подорожі?

На своєму шляху Сантьяго зустрів стару циганку, Мелхіседека, Торговця Кришталем, Англійця, Фатіму, Алхіміка. Він подолав шлях з Андалузії до Єгипту у пошуках скарбів. Кожна зупинка на шляху та зустріч з певними людьми відкривали героєві якусь істину і мали алегоричне значення. Зустріч з циганкою в Таріфі принесла юнакові розчарування, він вирішив, що ніколи більше не віритиме у сни. Та потім він зустрів Мелхіседека...

"Алхімік" П. Коельйо вражає тим, що наче узагальнює досвід усього людства, бо тут справді переплелися ідеї з Біблії, Корану, творів Сходу, середньовічних книжок з магії. Образ Сантьяго теж є втіленням рис багатьох відомих літературних героїв. Він чимось нагадує старого Сантьяго з повісті Е. Хемінгуея, Маленького принца А. де Сент-Екзюпері, героїв Х. Л. Борхеса та Г. Г. Маркеса. У романі використано цікаві ключові поняття, наприклад Душа Світу, Особиста Легенда, Рука, яка Все Написала...

З передмови дізнаємося, що цей твір символічний, а сам автор одинадцять років вивчав алхімію і перейшов кілька магічних ініціацій. Він, як і головний герой, хотів вивчити складну символіку, згодом зазнав краху, а потім зустрів особу, яка повернула його на призначений шлях.

Читаючи передмову, читач зустрічає багато незвичних слів: Філософський Камінь, Архитвір, Душа Світу. Згадуються тут і відомі автори, які "опанували Всесвітню Мову": Гемінґвей, Блейк, Борхес...

Душа Світу може допомогти людині здійснити Персональну Легенду, тобто власну мрію, яку потрібно чітко уявляти й усім серцем бажати наблизити. Душа Світу – абсолютний розум Усесвіту, що живиться людськими емоціями. За філософією письменника, поняття "Душа Світу" об'єднує ідею Бога ("Рука, яка все написала"), людські прагнення та сокровенні мрії ("Персональна Легенда"), єдність усього живого й неживого на землі ("Мова Світу"). Люди формують Душу Світу й водночас мають у собі її частку...

Одним із ключових понять роману є алхімія (недаремно ж роман має назву "Алхімік"), яка може тлумачитися, зокрема, як метафора подорожі Сантьяго. Алхімією називають давнє таємне знання, яке відкривається лише втаємниченим, про перетворення одних речовин (субстанцій) на інші. Справжній Алхімік повинен мати філософський камінь (який ще називали філософським яйцем), який перетворює свинець на золото, а його рідка субстанція дарує безсмертя...

У романі є багато думок, які допомагають здійснити свій вибір, повірити у свої сили, зрозуміти своє призначення. Наприклад, автор переконує, що треба слідувати за своєю мрією і не жити так, як радять інші. Сантьяго мав стати священником, бо це був вибір його батьків. Та зрештою хлопець став пастухом, бо його життєвою метою були мандри. Він міг блукати землями Андалузії, пізнавав світ, що було для нього важливіше, ніж пізнавати Бога й природу людських гріхів...