У пролозі роману Алхімік як учитель і провідник головного героя переповідає притчу про Нарциса в інтерпретації О. Уайльда, який перетворив міфічний сюжет на свій улюблений парадокс: озеро не помітило краси Нарциса, бо дивилося на своє зображення в його очах, тобто вода була дзеркалом для Нарциса, а очі Нарциса слугували дзеркалом для озера. Міфічний символ егоїзму й самозакоханості, за О. Уайльдом, утілюється не тільки в образі Нарциса, існують інші приховані нарциси, як та вода, що дивиться на красеня й не помічає його. "Яка красива історія", – оцінив притчу Алхімік. Що ж сподобалося мудрецю? Пошук Персональної Легенди неможливий без розуміння єдності світу ("увесь світ – одне ціле"), де кожен має свій шлях до мрії й не має права руйнувати чужу Легенду. Притча О. Уайльда цікава складністю віддзеркалень, які є частиною філософії Алхіміка й урівнюють живих і неживих істот, бо всі в рівних умовах перед пізнанням і формуванням. В очах Нарциса віддзеркалилася душа води.