З передмови дізнаємося, що цей твір символічний, а сам автор одинадцять років вивчав алхімію і перейшов кілька магічних ініціацій. Він, як і головний герой, хотів вивчити складну символіку, згодом зазнав краху, а потім зустрів особу, яка повернула його на призначений шлях.
Читаючи передмову, читач зустрічає багато незвичних слів: Філософський Камінь, Архитвір, Душа Світу. Згадуються тут і відомі автори, які "опанували Всесвітню Мову": Гемінґвей, Блейк, Борхес. У кінці передмови автор подає притчу про Діву Марію та маленького Ісуса монастир. Горді отці поставали в чергу й кожен представлявся Діві, виявляючи шану. Одні декламували чудові поеми, другі демонстрували знання Біблії, треті перераховували імена всіх святих. Наприкінці черги стояв найнепомітніший чернець, який ніяк не міг вивчити мудрі тексти книжок. Його батьки працювали у цирку, і він вмів лише жонглювати. Тому він прожонглював помаранчами. Цієї ж миті маленький Ісус засміявся й заплескав у долоні. І Богородиця дала ченцеві потримати немовля".