У романі є багато думок, які допомагають здійснити свій вибір, повірити у свої сили, зрозуміти своє призначення. Наприклад, автор переконує, що треба слідувати за своєю мрією і не жити так, як радять інші. Сантьяго мав стати священником, бо це був вибір його батьків. Та зрештою хлопець став пастухом, бо його життєвою метою були мандри. Він міг блукати землями Андалузії, пізнавав світ, що було для нього важливіше, ніж пізнавати Бога й природу людських гріхів. Викликає схвалення і думка про те, що справжнє кохання дає людині змогу реалізувати себе, не примушує її присвячувати себе лише коханій людині. Хоча Сантьяго думає, що його почуття несумісні з бажанням знайти скарб, Фатіма відпускає його, адже якщо кохання справжнє, вони зустрінуться знову. Також Сантьяго втілює думку про те, що у будь-яких ситуаціях і випробуваннях потрібно рухатися далі, долаючи свої страхи.