Байдужий до діянь своїх невпинних,
Руйнує він вершини снігові,
Вкладаючи їх врівень хвилі пінній –
Та що йому ті наслідки сумні…
Земля велика стане острівцем,
І вихор хвилі гратиме навколо,
Тож невблаганним діє час гравцем –
Ніщо постійним не стає ніколи,
Все зі своїм зустрінеться кінцем…
І я, можливо, часу б все віддав,
Окрім скарбів, що душу зігрівають –
Я "митниці" їх не декларував,
Проніс усе, що оберегом маю,
І жити з цим в нових світах почав…
26.05.2023
Переклад Тетяни Даніленко
Ілюстрація – картина Мікало́юса Чурльоніса "Зоряна соната. Анданте", 1908
