Невже вони колись були людьми...
Невже вони колись були людьми,
І справи в них були якісь людські,
І вміли плакати солоними слізьми,
Дощу радіти, сонцю навесні?..
Невже лелеки прилітали в їх краї —
То, може, з них вони робили шашлики?....
Тетяна Даніленко
Даніленко Тетяна Петрівна, проживаю у Києві. Маю технічну освіту, кандидат технічних наук. Працювала в науковому закладі, а також доцентом в одному з Київських університетів. Пишу вірші, роблю переклади, буду рада поділитися ними з читачами.
Твори
Правдиве пророцтво. Сонет
Зірки свої пророцтва нам складають?..
Невже ти покладаєшся на них —
Зіркам до нас ніяких справ немає,
До наших сподівань і мрій палких!..
Сватання
Вірш за мотивами кінофільмів "Сватання на Гончарівці" (1958) та "За двома зайцями" (1961)
До смачної кави пирогів спечу,
Пісню заспіваю, чарочку хильну!
Ні, спочатку чарку, потім вже співать,
А тоді вже, згодом, можна й станцювать!
Бо у мене свято, годі сумувать –
Скоро буду доню заміж віддавать... Читати повністю →
Сумна
Така зробилася сумна...
Пісень ніяких на співаю,
А вечорами все одна
В віконце місяць виглядаю —
Чи повний місяць, чи старий,
На молодий завжди погляну...
Тільки повертайтеся!
Вірш присвячений усім нашим Воїнам-Захисникам
Василю, ти ще підеш на рибалку,
Наловиш нам сріблястих карасів...
Тебе зігріє сонечко світанком
І радість посміхнеться нам усім!.. Читати повністю →
Український космос
Фантазія невтомна лине
У простір неба чарівний,
Де зорями сплелись сузір'я,
Що сум прикрасили нічний...
Млина вітрила крутять зорі —
То Всесвіту невпинний рух.....