Ні Всесвіт сам, що лине в майбуття,
Не скажуть час, коли кохання пісня
Дійде свого природного кінця.
Вже смертний місяць пережив затмення,
Своїх пророцтв авгури відреклись,
Все огорнулось ясності знаменням,
І світ оливам шле благую вість.
Моє кохання навіть смерть здолає
З краплинами цілющого часу,
Хай з безсловесних смерть врожай збирає —
Я ж в цих рядках себе переживу.
І ти зі мною житимеш в віршах,
Коли й царів гробниці зійдуть в прах.
05.07.2024
Переклад Тетяни Даніленко
Ілюстрація — "Портрет Емілії Фльоге", Густав Клімт. 1902
