Коли весь світ постав супроти мене,
Замало зла — додай своїх "химер"*,
Та не турбуй майбутність незбагнену:
Моє там серце біль переживе,
Як спогад не торкне необережно —
Не клич в пустелю завтра дощове,
Де спека одинокості безмежна.
Але серед життєвих мук моїх
Хай вирок твій не буде наостанок —
Покинь тепер! І тугу бід нових
Здолаю так, як тьму долає ранок...
Не знаю я страшнішої біди,
Ніж та, коли мене покинеш ти.
21.02.2023
Переклад Тетяни Даніленко
*Химера у давньогрецькій міфології — вогнедишаче страховисько з головою лева, тулубом кози й хвостом дракона; походила з племені безсмертних богів. У міфології химеру вважають злісною й небезпечною твариною. Вона ототожнюється зі вселенським злом.
Ілюстрація — Картина "Озираючись", Чарльз Едвард Перуджині, 1870
